— Ти зайнятий??? Я тебе прошу))), — далі вже серйознішим голосом продовжила Марі, — У нас вже немає грошей навіть не те, що на їжу, а навіть, щоб десь переночувати. Я вже не просто втікача, а тепер ще й злочинниця. Ти не можеш допомагати мені завжди. Я ж це прекрасно розумію. Ти й так через мене закинув навчання, або працюєш, або мені допомагаєш. Це не чесно.
— Мені шукати далі чи ні? — Андрій зробив вигляд, що не почув слів Марі.
— Так, — Марі тяжко зітхнула, — але хай лише здумає керувати мною, я його сама вб’ю.
— Гадаю, він сам пошкодує, що тебе знайшов. До зв’язку.
Марі стояла на порозі розкішного будинку. І ще ніколи в житті вона не переживала таких почуттів. Вона знала, що якщо вона постукає у двері, то все її життя зміниться БЕЗПОВОРОТНО, але вдіяти вона нічого не могла, адже це її покликання, її доля…
Дівчина постукала у двері і в ту ж хвилину їх відчинили. Це був чоловік, який зустрів Марі вранці. Він запросив її в дім і відразу ж провів до Тараса. Зараз всім своїм виглядом давав зрозуміти, що знав, що Марі повернеться. Коли вони зайшли в кабінет, чоловік знову непомітно залишив дівчину.
Тараса в кабінеті не виявилось. Марі пройшла далі в кімнату. Зараз вона могла розглянути все навколо і побачила, що кабінет переходить відразу в іншу кімнату, двері якої були прочинені. Відразу було зрозуміло, що найбільше часу Тарас проводить тут. Адже навіть спальня була поруч із кабінетом. Марі побачила ліжко за прокритими дверима. Цікаво… Подумала про себе Марі, молодий, багатий, красивий, але ввесь час у кабінеті, а на руці немає обручки. Хоча в усіх його предків у цьому віці вже були діти. Марі наблизилась до дверей, і саме цієї миті з кімнати вийшов Тарас. Марі з подиву спотикнулась.
— Ви повернулись)), — широко посміхнувшись промовив Тарас.
— Так, — Тарас обійшов Марі і направився до робочого столу. Марі повернулась за ним і відразу, навіть не сівши в крісло, перейшла до справи.
— Правила мені не висуваєте, бо в такому разі ми не зможемо домовитись. Не можу обіцяти що ви залишитесь живим, але я зроблю все, щоб зберегти ваше життя. Не тому, що и мені платите чи ви цього заслуговуєте більше за інших, а тому, що я маю це зробити, бо це моє призначення, — дівчина рішуче поглянула на Тараса. Хоча сама напевно не знала, чи це дійсно її призначення? Але в цій ситуації, вона мусила обрати для себе хоч якусь позицію.
— Гроші мені дійсно потрібні, приховувати цього я не буду.
Марі чекала відповіді. А Тарас дивився на неї якось зачаровано. Адже з одного боку перед ним, дорослим чоловіком, стоїть вісімнадцятирічна дівчина, — красива дівчина, але все ще дитина. А з іншого, — перед ним стояла, рішуча, мудра, стримана жінка, яка вже багато чого пережила. І він збирається довірити їй власне життя.
— І які ваші правила? — Тарас усім своїм виглядом показав, що приймає пропозицію Марі.
— Ви мені не заважаєте, не диктуєте свої правила, ви займаєтесь своїми справами, а я своїми. Я так розумію, що найближчим часом вам нічого не загрожує, тому в мене є час усе як слід вивчити і підготуватись… А також вирішити деякі інші справи.
— Що вам потрібно? Мої люди вам допоможуть.
— Здається я казала, щоб ви не лізли в мої справи, я добре знаю, що я роблю, — Марі була різка і зверхня. Але їй дуже не подобалась уся ця ситуація. І вона відразу намагалась відгородитись від будь-яких контактів із Тарасом і його людьми. Вона чудово розуміла, що це може тільки все погіршити.
— Я розумію, що ви турбуєтесь про своє життя, але повірте для мене воно теж дуже важливе, — Марі на мить зашарілась, зрозумівши двозначність фрази. — Тобто я хотіла сказати, для мене дуже важливо зберегти життя тих, хто потребує моєї допомоги. І ще одне: ні про що мене не розпитуйте. Якщо хочете щось про мене дізнатись, почитайте моє досьє, тут ваші люди на диво постарались.
— Я згоден, Марі. Але все ж одне прохання в мене буде…
— Прохання??? — Марі здивовано поглянула на Тараса.
— Поселіться в мене, мені буде спокійніше, я вам надам все необхідне. У мене великий дім, я переконаний, це слушна думка, — Тарас поглянув на Марі.
— Я ескорт послуги не надаю, — Марі це не сподобалось. — І я не бачу ніякої необхідності в тому, щоб жити в цьому домі. Усе необхідне в мене є.
— Я не хотів вас образити, вибачте… Я заплачу вам більше. Для мене так буде спокійніше.
Марі дивилась на Тараса і намагалась придушити свою гордість, яка так часто їй шкодила і прислухатись до здорового глузду, адже зараз вона зовсім не мала грошей і вона не знала як довго зможе жити в готелі.