— Так, але якщо брати сучасність, то є вже новий сленґ, старі слова набувають нових значень, стають новими штампи чи провокують зрозумілі для польського читача алюзії. В словнику цього всього нема, щоб якось розуміти підтекст, треба самому перебувати у дискурсі, що формується сучасними медіа, в середовищі яких живе читач. Але, зрештою, той хто буде читати цей польський твір через 50 років, теж не знатиме цих нюансів. Тобто, чи обов’язково це все відображати в перекладі?
Б: — Ну, в самій Польщі є багато таких щоразу нових тематичних словників. І, крім того, станом на сьогодні я в сумі вже десь два роки прожив у Польщі, в усьому тому дискурсі, так що проблем із розумінням, як правило, не маю. Є інша проблема — як це сказати українською, коли відповідників просто нема, бо всілякі субкультурні середовища майже у всіх наших містах розмовляють російською. Але це ще інша тема… А те, що з роками сленґ змінюється, то з цим нічого не вдієш. Тут, може, добрий буде приклад аушвіцьких оповідань Тадеуша Боровського. Сама підготовка до перекладу зайняла у мене кілька років. Тобто як, ясно, що я тим часом робив інші речі, перекладав щось, писав, але паралельно читав книжки на концтабірні теми — і наукові, й художні, різні описи побуту, дослідження психології в’язнів і катів. Тричі відвідав комплекс Аушвіц-Біркенау, щоб роздивитися, як там що було розташоване, мучив екскурсоводів незручними питаннями про бордель чи футбольний майданчик. В Аушвіці сформувався свій жарґон, і Боровський без пояснень його використовує. На відміну, наприклад, від Прімо Леві. Той пояснює, хто такі «проміненти», «капо», «мусульмани» і так далі. А Боровський ні. І що цікаво: у мене є повоєнне видання Боровського, то там усі ці слова так і залишені, без приміток. Може, вважалося, що тодішній читач і так їх знає? Але теперішній пересічний польський читач уже того жарґону не розуміє так само, як і наш, тому нові видання виходять з примітками. Та й не лише пересічний. Я вже сто разів розказував про свою пригоду зі словом «ґризьокі». Кого не питав — ніхто не знає. Письменників, літературознавців, навіть одного колишнього в’язня Аушвіца встиг запитати. Бо, крім загального аушвіцького жарґону, були ще й слова, пов’язані з місцями і характером роботи в таборі. Конкретно це слово вживалося в зондеркомандах, а зондери жили окремо від решти в’язнів. Ну і уявіть ситуацію: видавець підганяє, є вже рішення про фінансову підтримку з боку краківського Інституту Книги, текст готовий, але я не можу його здати через одне слово «ґризьокі». До речі, суперові були часи для співпраці. Чи не кожен чогось вартий переклад з польської діставав якусь підтримку — як не з Інституту Книги, то з посольства, як не з посольства, то з Польського Інституту в Києві…
— І як ти відображав табірний жарґон? Калькував просто чи шукав якісь відповідники?
Б: — Залежить. Дечому вдається знайти відповідники. Якщо це поняття ширше за суто аушвіцьке, то можна використати якісь слова зі сталінських таборів чи загалом совєтських в’язниць. Але зазвичай я залишав жарґонне слово в оригіналі, тобто найчастіше німецькою, і давав до нього примітку.
— В Олекси Горбача були роботи про тюремне арґо в німецьких таборах. Не заглядав?
Б: — Ні, не знаю таких. Зате вже після того, як вийшов мій Боровський, я натрапив на концтабірну книжку Олекси Данського «Хочу жити». Багато з тих слів, які є у Боровського, він теж залишає в оригіналі, тільки пояснює в примітках. Насправді, автобіографічних українських книжок про німецькі концтабори після війни було більше, але вони вийшли на Заході, в діаспорі, а тут дотепер не перевидавалися і майже ніхто їх, на жаль, не читав.
— А що ж з тими «ґризьоками»?
Б: — На ті «ґризьокі» я, врешті, пожалівся дочці Боровського, пані Малґожаті. У неї вдома, ясно, є всі іноземні видання батькових оповідань, і вона запросила мене до себе, я тоді був у Варшаві, і ми порівняли епізод, де вжито це слово, різними мовами. А в епізоді йдеться про Мойшу, який був «od gryzioków». Тобто, найімовірніше, займався ними, був якимсь вузьким спеціалістом. Відкриваємо англійський переклад: Мойша є, ґризьоків нема. Французький — те саме. І тільки педантичні німці, хоч і без жарґону, назвали Мойшу виривачем золотих зубів. От чим він займався у зондеркоманді. Між газовою камерою і крематорієм виривав трупам золоті зуби. Ну, то я зробив «фікси», щоб були і зуби, і в’язничне арґо. До слова, у російському перекладі Мойша став кочегаром.