Та німецький пролетаріят уже виріс з поношеної буржуазної одежі, вона тріщить і репається по всіх швах. Для «Форвертса» і тільки для нього зостається «до смішного дешевий костюм з товстим животом».
Примітки
Сатиричний нарис Майка Йогансена «Vorwärts», про однойменну німецьку соціал-демократичну газету, був надрукований у харківському журналі «Нова ґенерація», у № 2 за 1930 рік. «Vorwärts» («Форвертс») в перекладі з німецької означає «Вперед».
Редакція «Нової ґенерації» тоді «експериментувала» з набором журналу. То тексти набиралися таким чином, що з літер утворювались якісь фігури, то якісь тексти українською мовою набиралися замість кирилиці латиницею, то набиралися кирилицею, але лише малими літерами, тобто і початок речення, і назва, і ім’я чи прізвище починалися з рядкових літер, а не з прописних... Тобто журналісти-футуристи з революційним ентузіазмом намагалися ламати традиції. От і цей нарис Йогансена був набраний там лише малими літерами. Тут задля зручності читача нарис відтворений у «звичайному» вигляді – із прописними буквами. Але збережений правопис тієї публікації, котрий дещо відрізняється від сучасного.
Нарис про німецьку газету «Vorwärts» є не єдиним текстом такого напрямку у творчій спадщині Йогансена. Так у харківському ж часописі «УЖ» (тобто в «Універсальному журналі») у 1928-1929 роках були надруковані його сатиричні нариси про західні газети: англійську «Таймс», французьку «Тан», американські «Дейлі Ньюс» і «Вошинґтон Пост». Ці нариси склали цикл «Обличчя буржуазної преси». (Він відцифрований та викладений в Інтернеті, тож бажаючі зможуть легко його знайти та ознайомитися). Отже надрукований 1930 року у «Новій ґенерацїї» «Vorwärts» Йогансена є як би продовженням того його циклу, який друкувався в «УЖ» (що той «УЖ» у 1929 році припинили видавати). Можливо, цей нарис Йогансен писав теж саме для публікації в «УЖ», але через закриття останнього віддав у «Нову ґенерацію».
Примітки додані до даної Інтернет-публікації 2017 року.
“Der abend” — «Вечір» (нім.)
Едуард Бернштайн (нім. Eduard Bernstein, 1850-1932) — німецький соціал-демократичний теоретик і політик. Вважається засновником теоретичного ревізіонізму в Соціал-демократичній партії Німеччини.
... цитуючи Кавтського... — Карл Йоганн Каутський (нім. Karl Johann Kautsky, 1854-1938) — провідний теоретик соціал-демократії. Займає видатне місце в історії марксизму, був редактором четвертого видання «Капіталу» Карла Маркса.
Черчіл — Сер Вінстон Леонард Спенсер-Черчилль (англ. Winston Leonard Spencer-Churchill, 1874-1965) — державний діяч Великої Британії, письменник, найбільше відомий як прем'єр-міністр цієї країни у роки Другої світової війни, лауреат Нобелівської премії з літератури 1953 року «за неперевершеність історичного й біографічного опису, за блискуче ораторське мистецтво, з допомогою якого відстоювалися найвищі людські цінності». На час написання Йогансеном даного нарису Черчилль був членом Британського парламенту, до того міністром фінансів, а раніше військовим міністром.
... сидів із Ллойд-Джорджем... — Девід Ллойд Джордж (англ. David Lloyd George, 1863-1945) — державний і політичний діяч Великої Британії, лідер ліберальної партії, прем'єр-міністр (7 грудня 1916 — 22 жовтня 1922), граф (з 1944 року).
... мрії Ліги Націй і ідеалізм пакту Келоґового... — Ліга Націй — перша міжнародна міждержавна організація, створена з метою розвитку співробітництва, досягнення миру і безпеки між народами. На практиці основними завданнями були дотримання прав національних меншин і вирішення територіальних конфліктів у світі після Першої світової війни. Була заснована на Паризькій мирній конференції в 1919-1920 рр. Ініціатором її створення виступив 28-й президент США Вудро Вільсон. Проіснувала до 1946, коли її функції були перейняті Організацією Об'єднаних Націй (утв. восени 1945). Пакт Бріана-Келлоґа (англ. Kellogg-Briand Pact), відомий також як Паризький пакт — міжнародний договір про відмову від війни, як знаряддя національної політики, підписаний 27 серпня 1928. Договір отримав назву за іменами ініціаторів — міністра закордонних справ Французької республіки Арістида Бріана і держсекретаря США Френка Келлоґа. Угоду було підписано поза рамками Ліги Націй. Її ратифікували в багатьох країнах, зокрема в США, Французькій республіці, Сполученому Королівстві, Німеччині, Королівстві Італія, Японській імперії, Радянському Союзі. Але вона все одно не вберегла світ від війни.