— Як ти дізнався, що Ніколас збирається спалити будинок? — Запитала Кара.
— Я раптово прокинувся, головний біль пройшов, і я зрозумів, що треба йти, — пояснив Річард.
— Так працює твій дар?
— Думаю, так. Дар працює — іноді попереджає мене.
Він хотів би яким-небудь чином зробити свій дар більш передбачуваним. Але на цей раз Річард був задоволений тим, що дар проявився так вчасно і допоміг, інакше вони всі б загинули.
Том вдивлявся в темряву.
— Думаєте, Ніколас близько? Невже він знав, де ми і послав вогонь?
— Ні. Думаю, він хотів би, щоб ми відчули страх від близькості до нього. Ніколас — чарівник. Він може послати чаклунський вогонь з величезної дистанції. Втім, я не експерт по магії, і він може користуватися якимись іншими способами, щоб запалити вогонь на відстані.
Річард повернувся до Оуена.
— Відведи мене до того будинку, де ти ховав протиотруту, де ти вперше побачив Ніколаса, — наказав він.
Не гаючи часу, Оуен пішов вулицею. Решта щільноюю групою пішли за ним.
— Думаєш, вона там? — Запитала Дженнсен брата.
— Є тільки один спосіб це з'ясувати.
Коли вони дісталися до річки, всі вже задихалися. Річард з жахом виявив, що міст зник, тільки кам'яні блоки стирчали в річці біля протилежного берега; все інше зникло в чорній воді. Оуен сказав, що є ще один міст на півночі, і вони пішли в цьому напрямку, слідуючи по дорозі, що звивалася уздовж берега.
Але перш ніж вони досягли моста, група солдатів вибігла з бічної вулиці, зі зброєю наголо, наповнюючи повітря бойовими криками.
В ночі пролунав свист меча, який вилетів з піхов. Коли меч був вивільнено, магії в ньому не виявилося. Але для шалено стукаючого серця його господаря це було не важливо. У Річарда накопичилося достатньо злості, і він зустрів ворогів власним криком.
Удар, який дістався першому солдату був настільки потужним, що розрубав коренасту людину в шкіряних обладунках від плеча до протилежного стегна. Річард без зупинки повернувся до солдата, що підбігав збоку. Він описав дугу мечем з такою швидкістю, що людина позбулася голови раніше, ніж встила підняти руку зі своєю зброєю. Річард двигонувв назад ліктем, розбивши обличчя солдату, який підскочив ззаду і вже готувався до удару. Швидкий поштовх звалив на землю цього солдата, перш ніж Річард зміг повернутися і прикінчити його, впалого на коліна і закриваючого руками закривавлене обличчя. Блискучий, немов місячна блискавка, меч Річарда ніс неминучу смерть.
Том прирізав одного з нападників, а Кара своїм ейджем поклала іншого. Крики болю розрізали тишу ночі. Річард ковзав серед ворогів, немов гнана вітром тінь.
Через короткий мить в ночі все затихло. Річард, Том і Кара діяли блискавично. Вони знищили ворожий загін раніше, ніж хтось з їхніх людей встиг відреагувати на вибіглу з темряви загрозу. І перш ніж вони встигли перевести подих, Річард вже поспішав до мосту.
Міст охороняли двоє солдатів Імперського Ордена, озброєні списами. Охоронці, здавалося, здивувалися, побачивши серед ночі біжачих до мосту людей. Можливо, з-за того, що жителі Бандакара ніколи раніше не завдавали їм ніяких неприємностей, двоє охоронців стояли і дивилися на наближення групи, поки Річард не вихопив меч і не поклав точним швидким випадом першого і потужним плавним ударом не розсік другого навпіл уздовж списа, що так і стояв поруч.
Маленька група, не затримуючись, перетнула міст і занурилася в темряву між тісно притиснутими один до одного будинками. Оуен вказував Річарду кожен поворот, поки вони бігли до схованки, де чоловік заховав протиотруту і де замість протиотрути він виявив записку, в якій пропонувалося обміняти Келен на життя Річарда і життя жителів імперії, спустошеної магічними здібностями Ніколаса Ковзаючого.
Коли вони досягли похмурого серця міста, забудованого в більшості своїй маленькими приземкуватими будівлями, Оуен зупинив Річарда.
— Лорд Рал, там, на розі, ми повернемо направо, — почав пояснювати маршрут руху хлопець. — Трохи далі буде площа, де іноді збираються люди. На дальньому кінці площі ви побачите будівлю, що вивищується над іншими. Це те саме місце. Вниз по маленькій вулиці, збоку від будівлі, буде алея, яка веде на задвірки будівлі. Раніше я потрапляв туди цим шляхом.
— Вперед, — кивнув Річард.
Не зупиняючись, щоб подивитися, чи йдуть за ним втомлені супутники, він рушив, тримаючись ближче до будівель в тіні, яку відкидав місяць. Річард пробіг вздовж будинку до кута. На віконницях, що закривали маленьке переднє вікно, були зображені буханці хліба. Для булочника було ще занадто рано приступати до роботи.