— Скільки їх? — Запитав Річард.
— Думаю, це місце зосередження їх основних сил в стінах міста, лорд Рал. Там вони сплять. Солдати поки що там, і ще не прокинулися. Вони зайняли будівлю міської ради. Але є і погані новини. Городяни захищають їх.
Річард провів рукою по волоссю. Він намагався не дати собі розкашлятися і вхопився за віконну раму стоїть поруч будинку, щоб встояти.
— Що ти маєш на увазі, кажучи, що їх захищають?
— Натовпи городян оточують будівлі, зайняті солдатами. Люди захищають солдатів — від нас. Вони хочуть зупинити нашу атаку.
— Гаразд, — з гнівом видихнув Річард. Він обернувся до стривожених, очікуючих облич людей. — Слухайте мене. Ми йдемо на битву зі злом. Якщо хтось на одній стороні зі злом, якщо він захищає злих людей, то тим самим служить увічненню зла.
Одна людина засумнівався.
— Ви кажете, що якщо вони спробують нас зупинити, ми можемо використовувати проти них силу? — Невпевнено запитав він.
— Чого хочуть досягти ці люди? Яка їх мета? Вони хочуть не дати нам знищити Імперський Орден. Вони вибрали рабство, а не свободу, тому що ненавидять життя. — Річард зустрічав погляди людей із суворою рішучістю. — Я стверджую, що будь-який, хто підтримує і захищає ворога з яких би то не було причин, на одній з ним стороні. Це нескладно зрозуміти. Якщо вони спробують захистити ворога або перешкодити нам робити те, що ми повинні — убийте їх.
— Але вони не озброєні, — зауважив чоловік.
Найважча битва, яку Річарду довелося вести в Бандакарі — це битва зі страхом і сумнівами цих людей, призвичаєних багатовіковою звичкою до рабської покірності. Його гнів запалав із новою силою.
— Вони озброєні до зубів! — Закричав він. — Озброєні ідеями, що намагаються ввергнути світ в рабство! Якщо вони матимуть успіх, ви помрете. Порятунку життів безневинних людей і ваших улюблених найкраще послужить як можна більш швидке і рішуче знищення ворога. Тоді тут настане мир. Якщо ці люди, жителі Нотвіка, намагаються цьому запобігти, то вони стоять на боці тих, хто катує та вбиває; вони допомагають лиходіям прожити ще один чорний день для того, щоб знову взятися за насильства і вбивства. Цих людей не можна називати ніяк інакше, як тими, ким вони по суті є — слугами зла. Якщо вони спробують зупинити вас, убийте їх, — уклав Річард.
Мить панувала тиша. Потім Енсон поклав руку на серце.
— З ненавистю в серці… помста без пощади.
Люди дивилися з непохитною рішучістю. Вони всі поклали руки на серці в знак клятви і підхопили клич: «Помста без пощади!»
Річард поплескав Енсона по плечу.
— Пішли!
Вони вибігли з довгих тіней будівель і вирвалися за ріг. Люди на іншому кінці вулиці обернулися, помітивши наближення війська Річарда. Ще більше городян нахлинуло на вулицю перед скупченням будинків, які солдати використовували під казарми і командний пост. Люди виглядали дуже виснаженими.
— Ні війні! Ні війні! Ні війні! — Закричали вони, коли Річард повів своїх людей вгору по вулиці.
— Геть з дороги! — Наблизившись, заволав Річард. Не було часу на ніжності або розмови. Успіх їх атаки багато в чому залежав від швидкості. — Геть з дороги! Це тільки попередження! Геть з дороги або помрете!
— Зупиніть ненависть! Зупиніть ненависть! — Скандували зчепивши руки люди.
Городяни, які перегородили йому шлях, не уявляли, які хвилі ненависті прокочувалися зараз по тілу Річарда. Він оголив Меч Істини. Дух магії меча не вийшов з піхов, але воїну вистачало і власної магії. Він перейшов на швидкий крок.
— Розступіться! — Скомандував Річард, прямуючи до людей.
З щільних рядів вийшла пухка кучерява жінка. Її кругле обличчя палало гнівом.
— Зупиніть ненависть! Ні війні! Зупиніть ненависть! Ні війні! — Без угаву волала вона.
— Розступіться або помрете! — Закричав Річард, додавши ходу.
Червонолиця жінка показала своєю м'ясистою рукою в напрямку Річарда і його людей, керуючи скандуванням натовпу.
— Вбивці! Вбивці! Вбивці! — Люто верещала вона.
Пробігаючи повз неї, стиснувши зуби і кричачи в люті Річард почав атаку потужним ударом, відсікаючи голову і руку жінки. Криваві смуги з'явилися на обличчях людей, що стояли за нею. Деякі з них ще повторювали свої порожні слова. Голова і рука полетіли у натовп. Під зброю Річарда помилково сунулася якась людина і тут же їй був відважений слідуючий удар.
Люди Річарда за спиною ватажка з безжальною жорстокістю вдарили по лінії захисників зла. Городяни, озброєні тільки своєю огидою до моральної чистоти, падали закривавленими, покритими жахливими ранами і мертвими. Лінія людей, які перегородили вулицю, була зметена нещадною атакою. Кілька людей, продовжуючи вигукувати гасла, спробували з голими кулаками напасти на людей Річарда. Їх зустріла швидка і смертоносна сталь.