Річард упер руки в стегна і кинув погляд на ділянку скелі, яку він виявив.
— А тепер скажіть мені, що відрізняє ці скелі від тих, де ми були кілька днів тому, там де Стовпи Творіння?
Келен озирнулася на стоячу з незворушним виглядом Кару і, насупивши брови, подивилася на Річарда.
— Відрізняє? Нічого. Там мертве місце, позбавлене будь-якої рослинності.
— А тут? — Річард витягнув руку, окреслюючи місцевість, по якій вони йшли.
— Тут є життя, — сказала Кара, втрачаючи інтерес до його моралей в області флори і фауни.
Річард вказав рукою на ділянку, яка так привернула його увагу.
— А тут?
— Теж нічого не росте, — роздратовано видихнула Кара. — Навкруги є безліч місць, на яких нічого не росте. Це все ще пустеля. Трохи терпіння, лорд Рал, і скоро ми знову опинимося серед полів і лісів.
Келен нарешті повірила, що у чоловіка є причина для неспокою. Вона вже не розділяла думки Кари й усе більше хмурилася.
— Місце, де ростуть рослини, обривається занадто різко, — зробила висновок Келен, звертаючись начебто сама до себе. — Це дивно.
— Я теж так думаю, — полегшено виголосив Річард.
— А я думаю, лорду Ралу необхідно випити води, — уїдливо Кара.
Той втомлено посміхнувся.
— Іди сюди. Встань тут, — наказав він їй. — Встань поруч зі мною і подивися ще раз.
Цікавість Кари пересилила її впертість, і вона послухалася Річарда. Непокірна Морд-Сіт втупилася в землю, зосереджено вивчаючи місце, де ріс лишайник.
— Мати-Сповідниця права, — голос Кари прийняв діловий тон. — Ти думаєш, це важливо? Або яким-небудь чином небезпечне?
— Так, перше то вже точно, — сказав Річард. — Зараз для нас важливим є все незвичайне.
Він присів поруч з Келен.
— Тепер подивіться сюди.
Келен і Кара опустилися на коліна поруч з ним, вивчаючи камінь. Річарду довелося відштовхнути цікаву Бетті. Потім він вказав на пляму поцяткованого жовтими прожилками лишайника.
— Погляньте-но сюди уважніше, — сказав він. — Бачите як росте лишайник? Тільки з одного боку. Права частина округла, але інша, та, що поряд з мертвою поверхнею, немов обрізана.
— Лишайник, зростаючий на скелях, може бути самої різної форми, — глянула на нього Келен.
— Так, але подивись, як пишно росте лишайник і кущі справа цього місця. Тут же, на цій жовтизні, зовсім нічого немає. Камінь начебто чисто вимитий. Якщо ти уважніше придивишся до кущиків лишайника, які виросли тут за останню пару років, то помітиш, що їх зростання ніби щось стримує.
— Так, бачу, — повільно вимовила Келен. — Це дійсно дивно, але я поки не розумію, до чого ти хилиш.
— Зверни увагу, де лишайник росте, а де — ні.
— Ну так, на цій стороні нічого не росте, а далі росте.
— Не дивися вниз, — Річард підняв її за підборіддя. — Подивися на межу між ними і далі, подивись всю картину в цілому.
Келен, насупившись, подивилася вдалину. Раптом вона почервоніла.
— О духи… — прошепотіла вона.
Річард посміхнувся, бачачи, що Келен, нарешті, зрозуміла, про що він говорить.
— Що ви там обоє побачили? — Невдоволено запитала Кара.
Річард поклав долоню на шию Кари й повернув її голову туди, куди дивилися вони з Келен.
— Дивно… — Кара примружила очі. — Місце, де не росте лишайник, немов би відрізано лінією, як ніби хтось поставив невидиму перешкоду для нього.
— Саме, — сказав Річард, піднімаючись і обтрушуючи руки. — Ходімо, — він попрямував на північ. Келен і Кара піднялися з колін і попрямували за ним по мертвій скелі. Бетті промекала і потяглася за ними.
— Ми далеко зібралися? — Запитала Кара, наздогнавши Річарда.
— Ходімо за мною, — відповів Річард.
Півгодини жінки рухалися на північ по голій скелі, ледве встигаючи за його швидким кроком. День був спекотним, але Річард немов не помічав духоти, зосереджено дивлячись під ноги, на безплідну землю, по якій вони йшли. Він ще не був на тій стороні скелі, куди вів Кару і Келен, але вже знав, що вони там знайдуть.
Жінки обливалися потом, намагаючись не відстати від нього. Час від часу жалібно мекала Бетті.
Подорожні зупинилися, тільки коли дісталися до місця, яке він шукав — де знову з'явилися худі кущі та лишайник. Бетті, виглядаючи, просунула голову між Келен та Карой.
— Подивіться на це, — сказав Річард. — Бачите?
Келен важко дихала після довгої прогулянки швидким кроком по такій спеці. Вона зняла зі спини міх і сьорбнула води. Потім передала міх Річарду. Той взявся пити і спостерігаючи за Карою, що вивчала шматок землі.