Чень Чжень зрадів і поквапився погодитись:
— М’ясо зайця несмачне, його можна їсти тільки тушковане разом із м’ясом рябчика. Цього літа Вовчик допомагав нам чергувати вночі й вовки не вкрали в нас жодного барана, тож ми повинні нагородити його.
Ґао Цзяньчжун кивнув головою й сказав:
— Вовчик не тільки сторожував отару, але й наглядав уночі за моїми телятами, тож я — «за».
— Ну добре, — вимушено сказав Чжан Цзіюань, ковтаючи слинки, — я теж хочу подивитись, чи наш домашній вовк ще має вовчу натуру чи ні.
Хлопці відразу ж зраділи, оскільки з’явилась слушна й раціональна нагода безперешкодно дати вихід тій звіриній природі, яка глибоко ховається в серці людини, а також кривавій варварській жорстокості, яку колись виявляли любителі цькування тварин у Колізеї. Таким чином, степова істота — стрибучий степовий заєць, — якому доводилось існувати в надзвичайно складних умовах постійного оточення й переслідування з боку його запеклих ворогів — лихих вовків, орлів, лисиць, корсаків та мисливських собак, був легко позбавлений життя чотирма молодими пекінцями. Добре ще, що він мав лиху славу руйнівника степу та був винен у частих падіннях конопасів, які спотикались через його нори, тож смертельний вирок йому не викликав докорів сумління. Хлопці почали обговорювати правила «бою» тварин.
Але ж степ безмежний, у ньому не можна знайти огороджений майданчик, який би став ареною «бою». Хлопці пошкодували, що не зможуть побачити, як дикий вовк ганяється за диким зайцем. Зрештою, вони вирішили окремо зв’язати передні й задні ноги зайця, щоб він міг стрибати, але не міг швидко втекти.
Заєць, очевидно, був дорослим і загартованим тривалим виживанням у жорстокому середовищі. Коли Ян Ке перев’язував йому лапи, цей звірюга підступно й люто встромив у нього свої пазурі, а в дикого зайця — майстра рити нори — пазурі схожі на гострі лопатки, тож на руці Яна вони залишили глибокі криваві доріжки. Яну від болю аж перехопило подих і він сказав:
— Правду люди кажуть, що коли зайця розсердити, він і людину вкусить. Хто б міг подумати, що він, і справді, вміє «кусатися» своїми пазурями. Ну й лихий же ти, зайче! Однак не дуже-то радій, ось наш Вовчик тебе живцем оббілує!
Тим не менше, Чень поспішив до юрти й виніс звідти юньнаньські ліки та бинт, щоб обробити рану Яна й забинтувати її.
Потім хлопці узялись до роботи вчотирьох і з чималими зусиллями зв’язали зайцю ноги. Той нерухомо лежав на землі, однак в його очах світилося лихе й підступне світло. Чжан Цзіюань розтулив заячу губу й оглянув зуби звіра, після чого сказав:
— Дивіться, цей заєць уже старий, у нього навіть зуби пожовтіли. Наш голова механіків каже: «Людина на старість стає лукавою, кінь — хитрим, а старого зайця навіть орлу важко впіймати». Старі зайці дуже лихі, якщо ми припустимося помилки, то Вовчик залишиться у збитках.
Чень Чжень обернувся до Чжана Цзіюаня і спитав:
— А чому це кажуть, що старого зайця навіть орлу важко впіймати?
— Коли орел ловить зайця, він кидається стрімголов з висоти й лівою лапою хапає зайця за задню частину тіла, тому стає боляче й він обертається в напрямку джерела болю, розвертаючи своє тіло в горизонтальне положення. Таким чином орел може другою лапою з силою вхопити зайця за спину, тоді він від нього вже не втече. Після цього орел, вирівнявши тіло зайця, злітає вгору й розкриває кігті, заєць падає з висоти й розбивається. Тільки тепер його можна нести на верхівку котроїсь із гір і їсти. Однак старий заєць не дасться так легко в пазурі орлу — якщо той вхопить його за зад, він не буде повертатись, як би йому не боліло, а щодуху помчить до найближчого чагарника, де густа трава й тамариски. Я бачив на власні очі, як один старий заєць з орлом на спині чкурнув у тамариск, густі й довгі, мов батоги, гілки якого повискубували орлу все пір'я. У птаха від цього закрутилось у голові й він вимушений був розкрити свої пазурі й відпустити зайця. Бідолаха-орел із понуреною головою був схожий на півня, який програв бій, він довгенько відпочивав у траві й приходив до тями, після чого, нарешті, полетів собі геть…
Ян Ке аж витріщив очі, почувши таку історію, й сказав:
— Ми повинні зараз добре все обдумати.
— Усе-таки просто кинемо зайця Вовчику, — сказав Чень Чжень. — Умови протистояння можна вважати рівними: з одного боку старий підступний заєць, з іншого — молодий і недосвідчений вовк, до того ж із пошкодженими іклами; в одного зв'язані ноги, інший — прив’язаний на ланцюгу.