Чень Чжень обома руками обійняв Вовчика за потилицю, а потім двома великими пальцями потягнув його з обох боків угору за щоки, відкривши таким чином його пащу. Він звернув увагу на те, що рана на шиї Вовчика вже не так сильно кровоточить, але корінь того поганого зуба увесь просякнутий кров'ю. Тоді він міцно затиснув голову Вовчика обома руками й попросив Яна Ке витерти малому зуби. Ян Ке, стиснувши в пальцях чорний зуб, похитав його й сказав:
— Зуб рухається, схоже, що він згнив.
Почувши це, Чень відчув біль, ще сильніший, ніж якби йому вирвали його власний гарний зуб. За останні два дні Вовчик постійно чинив спротив тому, щоб його водили на повідку чи возили у возі-тюрмі, не шкодуючи при цьому ані власної крові, ані долі, тож на його тілі в багатьох місцях утворились рани, однак при цьому він усе одно не жалів своїх зубів! Коли Чень відпустив Вовчика, той почав невпинно облизувати свій хворий зуб, причому було видно, що йому дуже боляче. Ян Ке у цей час дуже обережно помазав ліками усі чотири лапи малого.
Після вечері Чень Чжень зібрав залишки локші, м’яса та бульйону, змішавши їх для Вовчика у великій мисці у рідку кашу, й відніс її малому, коли вона вичахла. Оскільки Вовчик дуже зголоднів, то миттю виїв усе до дна. Однак Чень відчував, що малий ковтає їжу вже не так вільно, як раніше, вона часто йшла горлом назад, крім того, він постійно облизував той свій зуб, з якого йшла кров. З’ївши все, Вовчик раптом почав сильно кашляти, виплюнувши врешті з горла рештки їжі з кров’ю. У Ченя стало важко на серці: у Вовчика не тільки пошкодились зуби, але його горло й шлунок також сильно поранені. Однак який же ветеринар візьметься лікувати вовка?
Ян Ке сказав Ченю:
— Я тепер розумію, що вовки усі як один сильні й ні перед ким не схиляються не тому, що у вовчих зграях немає «зрадників» і слабаків, а тому що в жорстких степових умовах усі негідні особини відразу ж відсіюються.
Чень Чжень сказав із болем у голосі:
— Шкода цього вовченяти, за свої упертість і непокірливість він заплатив занадто високу ціну. Що стосується людини, то в три роки можна побачити, якою вона буде в зрілості, а в сім років — якою буде в старості, для вовка ж усе це можна з’ясувати в три і в сім місяців.
На ранок другого дня, коли Чень, як зазвичай, підмітав і прибирав у вовчому колі, він раптом помітив, що раніше сіро-білий вовчий послід раптом набув чорного кольору. Злякавшись, Чень поспішив знову розкрити пащу Вовчика й оглянути її та помітив, що рана в горлі все ще кровоточить. Він відразу ж попросив Яна Ке потримати Вовчика, розкривши йому пащу, а сам узяв паличками маленький шматочок повсті, умочив його в юньнаньські «білі ліки», потім просунув його в горло Вовчику й помазав рану, однак до найглибшого місця рани він так і не зміг дотягнутись. Хлопці почали вигадувати різні засоби й згадувати «народні методи», які могли б згодитись для порятунку Вовчика, картаючи себе за те, що не додумались раніше самі вчитись на ветеринарів.
На четвертий день послід Вовчика поступово почав світлішати, а він сам знову став веселішим. Тільки тоді хлопці видихнули з полегшенням.
34