Старий закивав головою й сказав:
— Улаштовувати постійні поселення в монгольському степу — це справді дурниця. Люди із землеробських районів не розуміють степ, і якщо самі полюбляють жити осідло, то хочуть й інших змусити так жити. Хто ж не знає, що осідле життя дуже комфортне? Однак у монгольському степу скотарі з покоління в покоління ніколи не облаштовували постійних осель, бо це Тенґер установив таке правило. От візьмемо, наприклад, пасовища. Розподілені по сезонах, кожне з них має своє застосування. Наприклад, на весняному пасовищі, де приймають окот в овець, трава завжди дуже гарна, але низька, тож якщо якась родина там осяде, а взимку піде сильний сніг і вкриє повністю цю траву, то чи виживе їхня худоба? Під зимові ж пасовища обирають луки, де трава виросла високою й можна не боятись, що її вкриє снігом. Та якщо якась родина осяде там і їхня худоба їстиме траву в цьому місці з весни до осені, то коли настане зима, хіба там залишиться десь висока трава? Літні ж пасовища неодмінно повинні бути поряд із водою, інакше худоба помре від спраги. Однак усі такі місця — глибоко в горах, якщо там осісти, то взимку доведеться зазнати такого холоду, від якого вся худоба померзне. Осінні пасовища влаштовують там, де колосиста трава, однак якщо там осяде якась родина, то її худоба за весну й літо вигризе всю траву й на осінь вона ніяк не заколоситься. Кожне сезонне пасовище має безліч недоліків і тільки одну перевагу, тож кочове скотарство тому й кочове, щоб можна було уникнути недоліків сезонних пасовищ і скористатись їхніми перевагами. А якщо осісти в одному місці, то всі недоліки відразу ж тут і з’являться, що навіть і тієї єдиної переваги, яка властива кожному пасовищу, буде непомітно, як же тоді пасти худобу?
Чень Чжень, Ян Ке та Ґао Цзяньчжун закивали головами на знак згоди. Чень Чжень ще подумав, що осідле життя має тільки одну перевагу — воно вигідне для утримування вовка, однак не наважився висловити свою думку вголос.
Хоча Старий Біліґ випив чимало горілки й з’їв аж чотири млинці з начинкою з баранини й цибулі, однак його настрій, здавалось, тільки ще погіршився.
На другий день уранці Чень Чжень та Ян Ке знайшли собі заміни й пішли зі Старим у гори полювати на байбаків. За сідлом Старого був прив’язаний лантушок з кількома десятками капканів. Капкан для байбака надзвичайно простий: береться дерев’яний кілок завдовжки більше півчи, зверху до нього прикручується залізний тросик, скручений з восьми тонких залізних дротиків, і потім з цього тросика утворюється петля. Щоб установити такий капкан, потрібно вбити дерев’яний кілок поряд із байбачою норою таким чином, щоб петлею накрити вхід до нори. Однак петля повинна бути на два пальці вище землі й не торкатись її, тільки тоді капкан затисне шию або стегна байбака, коли той вилізе з нори. Чень Чжень і раніше ставив капкани на байбака, однак вони рідко попадались у його пастки і то, здебільшого, були маленькі байбаки. Тож йому хотілось цього разу підглянути в Старого якісь секрети.
Два коні мчали на північний схід. Стебла трави на осінньому пасовищі, які були вищі за один чи, вже пожовкли зверху на половину, однак їхня нижня частина й листки знизу все ще залишались зеленими. У такий час байбаки часто виходять з нір, поспішаючи накопичити свій останній шар жиру. Вони готуються спати сім місяців, тож без достатніх запасів жиру просто не зможуть дожити до наступної весни. Тож у такий час байбаки — найжирніші. Чень Чжень запитав:
— Минулого разу я ставив на байбака капкани, позичені у вас, однак чому ж мені не вдалось нікого вполювати?
Старий Біліґ захихотів і сказав:
— Адже я ще не навчив тебе секретів того, як слід ставити капкани. Майстерність мисливців Орхонського степу не можна передавати чужакам, адже вони зможуть тоді винищити всіх диких тварин. Проте, дитино, твій Старий Батько вже постарішав, тож передасть секрети встановлення капканів тобі. Усі заїжджі тут ставлять негнучкі капкани, а дорослі байбаки — хитрі, вони вміють зіщулитись і вилізти з такого капкана. А мій капкан — гнучкий, якщо хоча б злегка до нього торкнутись, то його петля стискається, і щільно охоплює якщо не шию, то зад, тож байбак уже ніяк не втече. Коли ставиш капкан, слід спочатку затягнути тугіше його петлю, а потім розширити її, і тоді, коли відпустиш руку, ти побачиш, що петля знову стиснеться.