Містер Спенсер вирішив зупинитися в місті на кілька днів і спершу роздивитись. Ні, звати хлопчика не треба. Валіза досить важка, він донесе її сам.
Містер Ральф Спенсер, фенікс, що виник із попелу Джиммі Валентайна, охопленого вогнем кохання, що раптом спалахнуло, [284]перетворивши його на іншу людину, залишився в Елморі і досяг успіху. Він відкрив магазин взуття й обзавівся клієнтурою.
У місцевому товаристві він теж мав успіх і придбав чимало знайомих. І того, до чого прагнуло його серце, він зумів домогтись. Він познайомився з міс Аннабел Адамс і щодень дедалі більше зачаровувався нею.
На кінець року становище містера Ральфа Спенсера було таке: він здобув повагу суспільства, його торгівля взуттям процвітала, за два тижні він мав одружитися з міс Аннабел Адамс. Містер Адамс, типовий провінційний банкір, прихильно ставився до Спенсера. Аннабел пишалася ним не менше, ніж кохала його. У домі містера Адамса та у заміжньої сестри Аннабел він став своєю людиною, неначе вже увійшов до родини.
І ось одного разу Джиммі зачинився у своїй кімнаті і написав такого, листа, який потім був надісланий за надійною адресою одному з його старих друзів у Сент-Луїсі:
«Дорогий друже!
Мені треба, щоб майбутньої середи близько дев'ятої години вечора ти був у Саллівана в Літпл-Рок. Я хочу, щоб ти ліквідував для мене деякі справи. Крім того, я хочу подарувати тобі мій набір інструментів. Я знаю, ти йому зрадієш — іншого такого не дістати і за тисячу доларів. Знаєш, Біллі, я кинув старе ось уже рік… Я відкрив магазин. Чесно заробляю на життя, за два тижні одружуюсь: моя наречена — найкраща дівчина у світі. Тільки так і можна жити, Біллі, — чесно. Жодного долара чужих грошей я тепер і за мільйон не візьму. Після весілля продам магазин і поїду на Захід — там менше небезпеки, що спливуть старі рахунки. Кажу тобі, Біллі, вона ангел. Вона в мене вірить, і я нізащо в світі не став би тепер шахраювати. Тож дивись, приходь до Саллі, мені треба тебе бачити. Набір я прихоплю із собою.
Твій старий приятель Джиммі».
У понеділок увечері, після того як Джиммі написав цього листа, Бен Прайс, ніким не помічений, в'їхав до Елмора у найманому кабріолеті[285]. Він не кваплячись прогулявся містом і довідався про все, що йому треба було знати. Із вікна аптеки навпроти взуттєвої крамниці він як слід розглянув Ральфа Д. Спенсера.
— Хочеш одружитися з дочкою банкіра, Джиммі? — тихенько сказав Бен. — Не знаю, не знаю, далебі!
Наступного ранку Джиммі снідав у Адамсів. Цього дня він збирався поїхати до Літл-Рока, щоб замовити собі костюм на весілля і купити якийсь подарунок Аннабел. Це вперше він виїжджав з міста, відтоді як оселився в ньому. Минуло вже більше року з того часу, як він кинув свою «професію», і йому здавалось, що тепер можна їхати, нічим не ризикуючи.
Після сніданку всі разом, по-сімейному, вирушили до центру міста — містер Адамс, Аннабел, Джиммі та заміжня сестра Аннабел із двома дівчатками п'яти і дев'яти років. Коли вони проходили повз готель, де мешкав Джиммі, він піднявся до себе в номер і виніс звідти валізку. Потім пішли далі, до банку. Там на Джиммі Валентайна чекали запряжений екіпаж і Долф Гібсон, який мав відвезти його на залізничну станцію.
Усі зайшли до приміщення банку, і Джиммі з усіма разом, оскільки майбутньому зятю містера Адамса були раді, скрізь. Службовцям банку лестило, що їм кланяється красивий, люб'язний молодий чоловік, який збирається одружитися з міс Аннабел. Джиммі поставив свою валізку на підлогу. Аннабел, серце якої було переповнене щастям і буйною веселістю молодості, наділа капелюх Джиммі і взялася рукою за валізку.
— Гарний з мене вийде вояжер[286]? — запитала Аннабел. — Господи, Ральфе, який він важкий! Наче набитий золотими злитками.
— Тут нікельовані ріжки для взуття, — спокійно відповів Джиммі, — я їх збираюся повернути. Щоб уникнути зайвих витрат, думаю відвезти їх сам. Я стаю страшенно економним.
В елморському банку щойно обладнали нову комору із сейфом. Містер Адамс дуже пишався нею і всіх і кожного примушував оглядати її. Комора була маленька, але з новими патентованими дверима. Її замикали три важкі сталеві засуви, які зачинялись одразу одним поворотом ручки і відмикалися за допомогою годинникового механізму. Містер Адамс, сяючи усмішкою, пояснив дію механізму містеру Спенсеру, який слухав ввічливо, але, мабуть, не розумів суті справи. Обидві дівчинки, Мей і Агата, були в захопленні від блискучого металу, кумедного годинника і кнопок.
284
Фенікс — казковий птах, здатний відроджуватися з власного попелу. Тут — символ невмирущості, відродження.
286
Вояжер, або комівояжер — представник якоїсь фірми, що роз'їжджає по різних місцях із зразками товарів, які вона пропонує.