— Я цієї гри не знаю, — сказав я. — Це вже ви вирішуйте з містером Біллом. Сьогодні він з тобою гратиме. Я зараз піду ненадовго у справі. Тепер іди помирися з ним і вибачся за те, що ти його вдарив, бо інакше негайно підеш додому.
Я примусив їх потиснути одне одному руки, потім відвів Білла вбік і сказав йому, що іду до села Поплар-Ков, за три милі від печери, і спробую дізнатись, як дивляться в місті на викрадення хлопця. Крім того, я вважаю за краще сьогодні ж надіслати погрозливого листа старому Дорсетові з вимогою викупу і наказом, як саме слід його сплатити.
— Ти знаєш, Семе, — говорить Білл, — я завжди був готовий за тебе у вогонь і воду, не моргнув оком під час землетрусу, гри в покер, динамітних вибухів, поліцейських облав, нападів на потяги та циклонів. Я ніколи нічого не боявся, доки ми не вкрали цю двоногу ракету. Він мене доконав. Ти ж не залишиш мене з ним надовго, Семе?
— Я повернуся надвечір, щось коло цього, — кажу я. — Твоя справа — бавити і заспокоювати дитину, доки я не повернусь. А зараз ми з тобою напишемо листа старому Дорсетові.
Ми з Біллом узяли папір і олівець і стали складати листа, а Вождь Червоношкірих тим часом ходив назад і вперед, закутавшись у ковдру й охороняючи вхід до печери. Білл зі сльозами просив мене призначити викуп у півтори тисячі доларів замість двох.
— Я зовсім не намагаюся принизити прославлену, з моральної точки зору, батьківську любов, але ж ми маємо справу з людьми, а яка ж людина знайшла б у собі сили сплатити дві тисячі доларів за цю веснянкувату дику кішку! Я згоден ризикнути: нехай буде півтори тисячі доларів. Різницю можеш віднести на мій рахунок.
Аби втішити Білла, я погодився, і ми з ним разом склали такого листа:
«Ебенезерові Дорсету, есквайрові,
Ми сховали вашого хлопчика в надійному місці, далеко від тіста. Не тільки ви, але навіть найспритніші нишпорки марно будуть його шукати. Остаточні, єдині умови, за яких ви можете забрати його назад, такі: ми вимагаємо за його повернення півтори тисячі доларів; гроші слід залишити сьогодні опівночі на тому ж місці і в тій самій коробочці, що й вашу відповідь, — де саме, буде сказано нижче. Якщо ви згодні на ці умови, надішліть письмову відповідь з ким-небудь самим до пів на дев'яту. За бродом через Совиний струмок дорогою до Тополиного гаю ростуть три великі дерева на відстані сотні ярдів одне від одного, біля самої огорожі, що йде повз пшеничне поле, з правого боку. Під стовпом цієї огорожі, напроти третього дерева, ваш посланець знайде невелику картонну коробку.
Він має покласти відповідь у цю коробку і негайно повернутися до міста.
Якщо ви спробуєте виказати нас або не виконати наших вимог, як сказано, ви ніколи більше не побачите вашого сина.
Якщо ви сплатите гроші, як сказано, він буде вам повернений цілим і неушкодженим протягом трьох годин. Ці умови остаточні, і, якщо ви на них не пристанете, будь-які подальші повідомлення будуть перервані.
Два лиходії».
Я надписав адресу Дорсета і поклав листа у кишеню. Коли я вже зібрався йти, хлопчисько підходить до мене і каже:
— Зміїне Око, ти сказав, що мені можна грати в розвідника, поки тебе не буде.
— Грай, звичайно, — кажу я. — Ось містер Білл з тобою пограє. А що це за гра така?
— Я розвідник, — говорить Вождь Червоношкірих, — і мушу скакати на заставу, попередити поселенців, що йдуть індіанці. Мені набридло самому бути індіанцем. Я хочу бути розвідником.
— Ну, гаразд, — говорю я. — Здається, шкоди від цього не буде. Містер Білл допоможе тобі відбити напад лютих дикунів.
— А що мені треба робити? — питається Білл, підозріло дивлячись на хлопчиська.
— Ти будеш кінь, — говорить розвідник. — Ставай на карачки. Бо як же я мені доскакати до застави без коня?
— Ти вже краще розваж його, — сказав я, — поки наш план не буде здійснено. Попустуй трохи.
Білл стає на карачки, і в очах у нього з'являється такий вираз, як у кролика, що потрапив до пастки.
— Чи далеко до застави, Малюку? — питається він досить-таки хрипким голосом.
— Дев'яносто миль, — відповідає розвідник. — І тобі доведеться поквапитись, щоб потрапити туди вчасно. Ну, пішов!
Розвідник схоплюється Біллу на спину і встромлює п'яти йому в боки.
— Заради Бога, — говорить Білл, — повертайся, Семе, якнайшвидше! Шкода, що ми призначили такий викуп, треба було б не більше тисячі. Слухай, ти перестань мене брикати, інакше я схоплюся й огрію тебе як слід!