Я ніколи так не радів самородку в десять унцій[63], як зрадів цій книзі. Та й Айдахо дивився на свою, як дитина на льодяник.
Моя книжечка була невеличка, десь п'ять на шість дюймів, із назвою «Херкімерів довідник необхідних знань». Можливо, я й помиляюся, але, по-моєму, це найвеличніша з усіх написаних книг. Вона збереглася в мене до цього часу, і, користуючись її порадами, я будь-кого можу обійти п'ятдесят разів за п'ять хвилин. Де вже там царю Соломону чи газеті «Нью-Йорк триб'юн»! Херкімер обох заткне за пояса. Цей хлопець, мабуть, витратив років із п'ятдесят і промандрував мільйони миль, щоб набратися такої премудрості. Тут тобі й статистика населення всіх міст, і спосіб, як дізнатися про вік дівчини, й відомості про кількість зубів у верблюда. З неї можна довідатися про найдовший у світі тунель, скільки зірок на небі, за скільки днів висипає вітрянка, якого розміру має бути жіноча шия, які права «вето»[64] в губернаторів, дати побудови римських водопроводів, скільки фунтів[65] рису можна придбати, якщо не видудлювати по три кухлі пива щодня, середню щорічну температуру міста Огести, штат Мен, скільки потрібно насіння моркви, щоб засіяти акр[66] рядовою сіялкою, які бувають протиотрути, кількість волосся на голові блондинки, як зберігати яйця, висоту всіх гір у світі, дати всіх воєн і битв, і як приводити до тями потопельників і знепритомнілих від сонячного удару, і скільки цвяхів іде на фунт, і як робити динаміт, поливати квіти й застилати ліжко, і що робити, чекаючи на лікаря, — і ще море усяких відомостей. Можливо, Херкімер і не знає чогось, але книга не дає жодних підстав для такого висновку.
Я сидів і читав цю книгу чотири години. У ній були спресовані всі чудеса освіти. Я забув і про сніг, і про наші суперечки з Айдахо. Він тихо сидів на стільці, і якийсь ніжний і загадковий вираз проступав крізь його руду бороду.
— Айдахо, — кажу я, — тобі яка книга дісталася?
Айдахо, мабуть, теж забув старі рахунки, бо відповів стримано, без лайки й злості:
— Мені? — говорить він. — Очевидно, це Омар Ха-Ем[67].
— Омар X. М., а далі? — питаю я.
— Далі нічого, Омар Ха-Ем, і крапка, — каже він.
— Не бреши, — кажу я, трішки ображений тим, що Айдахо хоче замилити мені очі. — Який дурень буде підписувати книжку ініціалами. Якщо це Омар X. М. Спупендайк, або Омар X. М. Мак-Суїні, або Омар X. М. Джонс, то так і скажи по-людськи, а не ковтай кінець фрази, як теля край сорочки, вивішеної на мотузці.
— Я сказав тобі так, як є, Санді, — говорить Айдахо спокійно. — Це віршована книга, автор — Омар Ха-Ем. Спочатку я не міг збагнути, в чому ж сіль, та попорпався й бачу, що жила є. Я не проміняв би цієї книги навіть за дві червоні ковдри.
— То й читай собі на здоров'я, — кажу я. — Як на мене, то краще неупереджений виклад фактів, щоб було над чим попрацювати голові, і, здається, саме така книженція мені й дісталася.
— Тобі, — відповідає Айдахо, — дісталася статистика — найнижчого ґатунку галузь з-поміж існуючих наук. Вона отруїть твій мозок. Ні, мені більше до вподоби система натяків дідугана Ха-Ем. Він, гадаю, чи не агент із продажу вин[68]. Його улюблений тост: «Усе марнота». Гадаю, він слабує на надлишок жовчі, але в таких дозах розводить її спиртом, що найбезпардонніша його лайка звучить як запрошення випити чарчину. Так, це поезія, — продовжує Айдахо, — і я зневажаю тую кредитну контору, де мудрість міряють на фути й дюйми[69]. А якщо треба буде пояснити філософічну першопричину таємниць душі, то старий Ха-Ем заткне твого автора за пояс в усьому — і з приводу об'єму грудної клітки, і щодо норми дощових опадів за рік.
Так і спливав час у нас з Айдахо. Вдень і вночі ми тільки й мали втіху — вивчали наші книги. І, безперечно, сніговий буран дав кожному з нас купу усіляких знань. Якби в той час, коли сніг почав танути, ви підійшли до мене й запитали: «Сандерсоне Пратте, скільки коштуватиме вкрити квадратний фут даху бляхою двадцять на двадцять вісім вартістю дев'ять доларів п'ятдесят центів за ящик, — я б відповів вам із тією ж швидкістю, з якою світло проскакує по держаку лопати — зі швидкістю сто дев'яносто дві тисячі миль[70] за секунду. Багато хто може це зробити? Розбудіть-но опівночі будь-кого з ваших знайомих і попросіть його відповісти без роздумів, скільки кісток у людському скелеті, не враховуючи зубів, чи який відсоток голосів слід мати в парламенті штату Небраска, щоб подолати «вето». Відповість він вам? Спробуйте й переконаєтеся.
64
Вето — право верховної влади заборонити чи призупинити введення в дію законопроекту, ухваленого законодавчою гілкою влади.
68
Герой робить таке припущення через те, що мотив цілющої й життєдайної сили вина — один із провідних у творчості Омара Хаяма.
69
Фут — англійська міра довжини, яка дорівнює ЗО, 479 см; дюйм — англійська міра довжини, яка дорівнює 0,0254 м.
70
Миля — міра довжини шляху, різна в різних державах; географічна миля — 7420 м; морська — 1852 м.