— Що це означає, Вебе? — запитала вона, і невеличка зморшка з'явилася у неї поміж брів. — Я не торгую з Циммерманом і Несбітом. Ось уже п'ять років Барбер забирає всю худобу, яка йде від нас на продаж. Я не маю наміру відмовлятися від його послуг. — Вона повернулася до Беда Тернера. — Здайте це стадо Барберу, — закінчила вона рішуче.
Бед байдуже поглянув на кухоль із водою, який висів на галереї, переступив із ноги на ногу й пожував листок мескиту.
— Я хочу, щоб це стадо було відправлено Циммерману і Несбіту, — сказав Веб, і у його блакитних очах блиснув холодний вогник.
— Дурниці! — сказала нетерпляче Санта. — Вам краще починати зараз, Беде, щоб полуднувати на водопої «Малого в'яза». Скажіть Барберу, що за місяць у нас буде нова партія зіпсованих телят.
Бед глянув обережно на Веба, і їхні погляди зустрілися. Веб побачив в очах Беда прохання вибачити йому, але йому здалося, що він бачить співчуття.
— Здай худобу, — сказав він суворо, — фірмі…
— Барбера, — різко закінчила Санта. — І все. Ви чекаєте ще чогось, Беде?
— Ні, мем, — сказав Бед. Але перш ніж піти, він затримався саме на стільки часу, скільки потрібно корові, щоб тричі махнути хвостом, адже чоловік — завжди союзник чоловікові.
— Слухайся свого господаря! — із знущанням вигукнув Веб. Він зняв капелюха й так низенько вклонився дружині, що капелюх торкнувся підлоги.
— Вебе, — сказала Санта з докором, — ти сьогодні поводишся якось по-дурному.
— Придворний блазень, ваша величносте, — сказав Веб повільно, зміненим голосом. — Чого ж ще чекати? Дозвольте висловитися. Я був чоловіком до того часу, доки не одружився з королевою худоби. А що я тепер? Посміховище для всіх таборів. Але я знову стану чоловіком.
Санта уважно глянула на нього.
— Кинь дурниці, Вебе, — сказала вона спокійно. — Я тебе нічим не образила. Хіба я втручаюся у твоє управління худобою? А комерційний бік справи я знаю краще за тебе. Я навчилася у батька. Будь розсудливим.
— Королі й королеви, — сказав Веб, — не смакує мені, якщо я сам не фігура. Я випасаю худобу, а ти носиш корону. Чудово! Я краще буду лорд-канцлером коров'ячого табору, ніж вісімкою в чужій грі. Це твоє ранчо, і худобу отримує Барбер.
Кінь Веба був прив'язаний до конов'язі. Він увійшов до будинку і виніс в'язку ковдр, які брав лише в дальні поїздки, і свій плащ, і своє найдовше ласо, сплетене із сиром'ятної шкури. Все це він неквапно припасував до сідла. Санта, ледь збліднувши, пішла за ним.
Веб скочив у сідло. Його серйозне виголене обличчя було спокійним, лише в очах горів упертий вогник.
— Поблизу водопою Хондо, в долині Фріо, — сказав він, — пасеться стадо корів і телят. Його треба відігнати якнайдалі від лісу. Вовки задавили трьох телят. Я забув розпорядитися. Скажи, будь-ласка, Симсу, щоб простежив за цим.
Санта взялася за вуздечку й поглянула чоловікові в очі.
— Ти хочеш кинути мене, Вебе? — запитала вона спокійно.
— Я хочу знову стати чоловіком, — відповів він.
— Бажаю успіхів у похвальному починанні, — сказала вона з несподіваною холодністю. Потім обернулася й пішла в дім.
Веб Ігер поїхав на південний схід по прямій, наскільки це дозволяла топографія Західного Техасу. А досягши горизонту, він ніби розчинився в голубій далечіні, оскільки на ранчо Нопаліто про нього відтоді не було ні слуху ні духу. Дні з неділями на чолі шикувалися в тижневі ескадрони, і тижні під командуванням повного місяця вступали лавами в місячні полки, а місяці крокували в неосяжний табір років. Час минав, але Веб Ігер не з'явився більше у володінні своєї королеви.
Якось такий собі Бартолом'ю з низин Ріо-Ґранде, вівчар, а тому людина незначна, з'явився на горизонті ранчо Нопаліто і відчув голод. За звичаєм, його швидко посадили за обідній стіл у цьому гостинному королівстві. І він заговорив, ніби з нього полилася вода. Таким буває тихий вівчар, коли слухачі, чиї вуха не позаростали вовною, пошанують його увагою.
— Місіс Ігер, — балабонив він, — днями я бачив чоловіка на ранчо Секо, в окрузі Гідальґо, так його теж звали Ігер, Веб Ігер. Його саме туди взяли управителем. Високий такий, білявий і все мовчить. Може, хто з ваших родичів?
— Чоловік, — привітно відповіла Санта. — На Секо добре зробили, що найняли його. Містер Ігер один із найкращих скотарів на Заході.
Зникнення принца-консорта мало коли руйнує організацію монархії. Королева Санта призначила старшим об'їждчиком надійного підданого на ім'я Ремсі, одного з відданих васалів[145] її батька. І на ранчо Нопаліто все йшло гладенько й без тривог, тільки трава на широких луках хвилювалася від бризу, який, бувало, налітав із Мексиканської затоки.