І так далі. Каро-гнідий жеребчик давно втратив до неї сприйнятливість і пропускав її повз вуха.
Але рано чи пізно навіть найгірший співак із власної волі перестає робити свій внесок у світовий гамір, і коли до хатини Тоньї залишалося милі з півтори, Козенятко, нарешті, знехотя замовк — не тому, що видавані ним звуки перестали тішити його слух, а лише тому, що стомились його голосові зв'язки.
Каро-гнідий жеребчик продовжував витанцьовувати складні фігури серед опунцій, немов на цирковій арені, і незабаром за деякими прикметами його господар переконався, що до Вовчого Броду вже близько. Хаща почала рідшати, і він побачив за кактусами очеретяний дах хатини і кам'яне дерево над яром. Ще за кілька кроків Козенятко спинив коня і став уважно вдивлятися в просвіти між колючими стовбурами. Потім спішився, кинув поводи і рушив далі пішки, пригнувшись і ступаючи безшумно, мов індіанець. Каро-гнідий жеребчик, добре знаючи, що від нього потрібно, стояв як укопаний.
Козенятко нечутно підкрався до самого узлісся і продовжував вести спостереження з-за двох опунцій, що росли близько одна до одної.
За десять кроків від цього укриття його Тонья, сидячи в тіні хатини, безтурботно плела сирицевий ремінь. Це їй ще можна було б пробачити — адже жінки, як відомо, знаходять собі часом і шкідливіші заняття. Але якщо вже договорювати до кінця, треба додати, що голівка її зручно прихилялася до широких грудей жовто-червоного велетня і його рука обхоплювала її талію, спрямовуючи рухи гнучких пальчиків, які ніяк не могли навчитися хитрого плетіння з шести смуг.
Сендрідж швидко озирнувся на темну стіну кактусів, звідки долинув слабкий пискливий звук, у якому йому почулося щось знайоме. Так може скрипнути кобура, коли людина раптом хапається за рукоять шестизарядного револьвера. Але звук не повторився, а пальчики Тоньї потребували невсипущої уваги.
І цієї миті, коли на них лягла тінь смерті, вони заговорили про своє кохання. Серед тиші спокійного липневого дня кожне їхнє слово чітко долітало до вух Козенятка.
— Отже, запам'ятай, — наполягала Тонья, — ти не повинен більше приїжджати, поки я не пришлю по тебе. Він скоро приїде сюди. Один вакеро[168] казав сьогодні в tienda[169], що бачив його на Гваделупі три дні тому. Коли він так близько, він завжди приїжджає. А якщо приїде і побачить тебе тут, він тебе уб'є. Тому заради мене ти не повинен більше приїжджати, поки я не пришлю тобі звісточку.
— Ну гаразд, — сказав лейтенант. — І що тоді?
— А тоді, — відповіла дівчина, — ти приведеш сюди своїх солдатів і уб'єш його. Інакше він уб'є тебе.
— Так, він не з тих, хто здається, — погодився Сендрідж. — У того, хто хоче впоратися з сеньйором Козенятком, вибір невеликий: убити або бути вбитим.
— Треба, щоб він помер, — сказала дівчина. — Інакше ані тобі, ані мені не жити спокійно. Він убив багато людей. Тож нехай і його вб'ють. Приведи своїх солдатів, щоб він не міг урятуватись.
— Утім, раніше він тобі подобався, — мовив Сендрідж.
Тонья кинула ремінь, обернулась і обхопила плечі лейтенанта блідо-лимонною рукою.
— Але ж тоді, — продзюрчала вона іспанською, — я ще не бачила тебе, високого й могутнього, як червона скеля! І ти ж не просто сильний, ти добрий і хороший. Як же можна обрати його, якщо знаєш тебе? Хай він помре, і тоді я вдень і вночі не боятимусь, що він заподіє зло тобі чи мені.
— А як я дізнаюсь, що він приїхав? — спитав Сендрідж.
— Коли він приїжджає, — сказала Тонья, — то гостює тут не менше двох або ж трьох днів. У хлопчика Грегоріо, сина пралі Луїзи, є конячка, дуже баска. Я напишу тобі листа і надішлю з ним, а в листі розповім, як краще підстерегти Козенятка. Листа привезе тобі Грегоріо. І приведи з собою якнайбільше солдатів, а сам будь дуже-дуже обережним, милий мій, червоний мій, бо навіть гримуча змія жалить не так швидко, як цей El Chivato посилає кулю зі свого pistola.
— Так, що й казати, Козенятко стріляти вміє, — визнав Сендрідж. — Але коли я приїду поквитатися з ним, я приїду сам. Я покінчу з ним або так, або ж зовсім ніяк. Капітан понаписував мені таке, що я мушу тепер усе зробити самотужки, без будь-якої допомоги. Тільки повідом мені, коли сеньйор Козенятко з'явиться сюди, а вже про інше я сам подбаю.