— Март і Мег учинили двобій? — зацікавився містер Кессиді. — Не знав, що вони цим розважаються. Збігати, чи що, подивитись, може їм потрібен секундант?
Одне око місіс Кессиді заіскрилося, як діамант чистої води. Друге блиснуло… ну, скажімо, як фальшивий.
— О-о… — неголосно протягнула вона із незбагненним для чоловіка хвилюванням. — Стій, стій. Краще я сама піду до них, Джеку.
Меймі спурхнула сходинками. Не встигла вона ступити в межі коридору, як із кухні вихором вилетіла місіс Фінк.
— Ну що, Меггі, — захопленим шепотом спитала місіс Кессиді. — Він наважився?
Місіс Фінк, підбігши до подруги, уткнулася їй обличчям у плече і гірко розридалась.
Місіс Кессиді ніжно відхилила від себе голівку Меггі і подивилася їй в обличчя. Розпухле від сліз, воно то спалахувало, то блідло, але бархатисту, біло-рожеву, у міру присипану ластовинням гладінь не поцяцькувала ані синцем, ані подряпиною боязка долоня містера Фінка.
— Ну, скажи мені, Меггі, — благала Мейм, — або я ввійду туди і сама про все дізнаюсь. Що у вас трапилося? Він образив тебе? Яким чином?
Місіс Фінк у відчаї схилилася головою на груди подруги.
— Не зазирай ти туди, заради Бога, — схлипнула вона. — І не здумай комусь проговоритися, чуєш? Він і пальцем мене не чіпав… він… Господи Боже, він там пере… він пере білизну.
Закупник із Кактус-Сіті
Здоровий клімат Кактус-Сіті, штат Техас, не сприяє застудам і нежиті, і це дуже добре, бо начхати на розташований там універсальний магазин «Наварро і Платт» було б нерозсудливо.
Двадцять тисяч жителів Кактус-Сіті щедрою рукою розтринькують долари, купуючи що душа забажає. Ця злива напівдорогоцінних монет майже цілком виливається на «Наварро і Платта». Їхній магазин, величезний цегляний будинок, займає площу, на якій розмістилося б пасовище для дюжини овець. У «Наварро і Платта» ви можете купити краватку зі шкіри гримучої змії, або автомобіль, або останній крик моди — вісімдесятип'ятидоларове коричневе жіноче пальто будь-якого відтінку з пропонованих вам двадцяти кольорів. Колишні власники ранчо на захід від Колорадо-Ривер, Наварро і Платт першими в своїй окрузі перейшли до комерційної діяльності. Ділова кмітливість підказала їм, що навіть у світі, де не лишилося вільних пасовищ, залишається простір для приватної ініціативи.
Щовесни Наварро, старший компаньйон фірми, напівіспанець і космополіт[195], спритний, ввічливий, «навідувався» до Нью-Йорка по товар. Цього року він побоювався вирушити в таку далечінь. П'ятдесят п'ять років все ж таки давалися взнаки: очікуючи післяобідньої сієсти[196], він щоразу поглядав на годинника.
— Джоне, — сказав він молодшому компаньйонові, — цього разу ти навідаєшся по товар.
Платт засмутився.
— Чув я, — сказав він, — цей Нью-Йорк надзвичайно нудне містечко. Та вже гаразд, поїду. Дорогою, аби трохи розважитись, гульну в Сан-Антоніо, пришвартуюся там на кілька днинок.
За два тижні чоловік у повному парадному одязі техасця — чорний сюртук, поярковий капелюх із широкими крисами, стоячий комірець чотири дюйми заввишки, з одворотами, і чорна кольору кованого заліза краватка — входив до приміщення оптової фірми «Зіззбаум і Син, готовий одяг» на нижньому Бродвеї.
Старий Зіззбаум мав окомір морського орла, слонячу пам'ять і розум, швидкий і точний, як складана лінійка. Він перевальцем підійшов до дверей, схожий на білого ведмедя з чорною шерстю, і потиснув Платтові руку.
— Ну як там поживає в Техасі найлюб'язніший містер Наварро? Не ризикнув цього року вирушити в дорогу? Радий вітати містера Платта.
— Точнісінько так, — сказав Платт, — і я дав би сорок акрів незрошуваної землі в окрузі Пекос, аби з'ясувати, як ви здогадались.
— Я просто знаю, — усміхнувся Зіззбаум. — Так само, як знаю, що цього року в Ель-Пасо випало двадцять вісім і п'ять десятих дюйма атмосферних опадів, тобто на п'ятнадцять дюймів більше від норми, і тому «Наварро і Платт» цієї весни куплять одягу на п'ятнадцять тисяч доларів, а не на десять, як у посушливий рік. Але це завтра. А зараз на вас чекає в моєму кабінеті сигара, аромат якої вижене з вашого рота присмак контрабандного курива, яке ви вивозите з-за Ріо-Гранде і вважаєте гарним, тому що воно контрабандне.
Хилилося вже надвечір, торгівля закінчувалась. Доки Платт допалював сигару, Зіззбаум зазирнув до кабінету сина. Збираючись піти, той стояв перед дзеркалом і зашпилював краватку діамантовою шпилькою.