— Ейбі, — сказав старий, — сьогодні ввечері тобі доведеться поводити містом містера Платта. Вони вже десять років купують у нас. З містером Наварро ми грали в шахи кожного разу, коли випадала вільна хвилинка. Чудове заняття, але містер Платт людина молода і в Нью-Йорку вперше. Розважити його буде легко.
— Гаразд, — відповів Ейбі, старанно загвинчуючи замок шпильки. — Я ним займусь. Коли він надивиться на хмарочос «Праска» та метрдотеля готелю «Астор» і послухає, як грамофон грає «Під старою яблунею», буде пів на одинадцяту, тобто саме час для містера Техасця загорнутися в ковдру. О пів на дванадцяту я вечеряю з друзями, але наш гість до цього часу вже спатиме сном немовляти.
Наступного ранку о десятій Платт з'явився в магазин Зіззбаума в повній діловій готовності, з букетиком гіацинтів у петельці. Зіззбаум особисто зустрів відвідувача. «Наварро і Платт» були вигідними клієнтами і незмінно користувалися знижкою, оскільки не вдавалися до кредиту.
— Ну й як вам сподобалося наше містечко? — з простодушною усмішкою манхеттенця запитав Зіззбаум.
— Жити тут я б не став, — відповів Платт. — Ми з вашим сином у деяких місцях встигли вчора побувати. З водою у вас все гаразд, зате в нас у Кактус-Сіті освітлення трохи краще.
— На Бродвеї іноді трапляються світлі місця, вам не здалося, містере Платте?
— Темні особи там трапляються набагато частіше, — відповів Платт. — Мабуть, найбільше мені сподобалися тут коні. Таких, щоб одразу ж на шкуродерню, я поки що не зустрів.
Зіззбаум повів його вгору дивитися зразки.
— Запросіть сюди міс Ешер, — звелів він прикажчикові.
Увійшла міс Ешер, і ось тут Платта з фірми «Наварро і Платт» осяяло дивним світлом романтичного захоплення. Він завмер, наче гранітна скеля над каньйоном[197], витріщивши на неї очі. Вона це помітила і трохи почервоніла, що було не в її звичках.
Міс Ешер була найелегантнішою манекенницею «Зіззбаума і Сина». Відтінок її волосся належав до так званих «приглушено білявих», а її габарити дещо перевершували досконалістю навіть ідеальну пропорцію 38–25—42. Вона працювала у Зіззбаума два роки і зналася на своїй справі. Сяйво її очей проймало холодом, і якби їй спало на думку схрестити погляд із горезвісним василіском, легендарне чудовисько спасувало б перед першим. Знала вона, до речі, і закупників.
— Ось що, містере Платте, — сказав Зіззбаум, — мені б спершу хотілося показати вам ці сукні фасону «принцеса», світлих тонів. Саме те, що треба у вас на півдні. Будь ласка, почніть із цього, міс Ешер.
Суперманекенниця зникла в гардеробній і запурхала туди й сюди, стаючи дедалі чарівнішою в кожному новому туалеті. З блискучою незворушністю демонструвала вона їх приголомшеному закупникові, а той, нерухомий і безмовний, слухав медоточиві міркування Зіззбаума про моду та фасони.
На обличчі манекенниці застигла професійна безпристрасна усмішка, яка, здавалось, приховувала щось схоже на нудьгу чи презирство.
Коли показ закінчився, Зіззбаум з певною тривогою примітив нерішучий вираз на обличчі Платта. Чи не надумав клієнт звернутися до інших постачальників? Але Платт просто перебирав подумки кращі земельні ділянки в Кактус-Сіті, обмірковуючи, де звести будинок для майбутньої дружини, яка в цей момент скидала в гардеробній вечірню сукню, всю із сріблястої блакиті та тюлю.
— Не поспішайте, містере Платте, — сказав Зіззбаум. — Подумайте до завтра. Такий товар, як наш, за цю ціну вам ніхто не віддасть. Боюсь, що ви нудьгуєте в Нью-Йорку, містере Платте. Молодий чоловік вашого віку… без жіночого товариства, вам, звісно, тужливо. Що як ви запросите на обід якусь симпатичну молоду леді? Ось, скажімо, міс Ешер дуже симпатична молода леді; з нею вам буде набагато веселіше.
— Але ж вона мене не знає, — здивувався Платт. — Вона про мене й чутки не чула. Хіба вона погодиться? Ми навіть не знайомі.
— Чи погодиться? — перепитав Зіззбаум, звівши брови. — Звичайно, погодиться. Я вас познайомлю. Звичайно, вона погодиться.
Підвищивши голос, він покликав міс Ешер.
Вона ввійшла, незворушна і трохи презирлива, у білій англійській блузці і простій чорній спідниці.
— Містер Платт просить вас зробити йому приємність пообідати з ним сьогодні ввечері, — сказав Зіззбаум, виходячи з кімнати.
— Так, звичайно, дуже приємно, — дивлячись у стелю, відповіла міс Ешер. — Західна двадцята, дев'ятсот одинадцять. Коли бути готовою?
— Скажімо, о сьомій?
— Чудово. Але не приходьте завчасно. Я наймаю кімнату з однією вчителькою, і вона не дозволяє, щоб до нас заходили чоловіки. Вітальні у нас немає, вам доведеться чекати в коридорі. Але на сьому я буду готова.