— Ви Джордж Б. Теплі? — запитую я.
— Ладен присягнути, що я, — відповідає він.
— Ну, так я можу вам сказати, що я дістав і привіз.
— Висловлюйтесь точніше, — говорить він. — Що ви привезли? Морських свинок для азійського удава чи люцерну для священного буйвола?
— Та ні ж, — кажу я. — Я привіз вам Беппо, учену свинку; вона у мене в мішку, тут, у візку. Сьогодні вранці я знайшов її в садку коло моїх парадних дверей. Вона підривала квіти. Якщо вам все одно, я хотів би одержати свої п'ять тисяч доларів не дрібними, а крупними купюрами.
Джордж Б. Теплі вилітає з намету і пропонує мені іти слідом за ним. Ми заходимо до одного з бічних куренів. Там на сіні лежить чорна, мов сажа, свиня із рожевою стрічкою на шиї і їсть моркву, якою годує її якийсь чоловік.
— Гей, Маку! — кричить Теплі. — Сьогодні вранці нічого не трапилося з нашою всесвітньо відомою?
— З нею? Ні! — відповідає чоловік. — У неї чудовий апетит, як у хористки о першій годині ночі.
— Звідки ви взяли таку нісенітницю? — запитує Теплі, звертаючись до мене. — З'їли на ніч забагато свинячих котлет?
Я виймаю газету і показую йому оголошення.
— Фальшивка! — говорить він. — Нічого про це не знаю. Ви на власні очі бачили всесвітньо відоме чудо чотириногого царства, ви бачили, з якою надприродною мудрістю воно їсть свій уранішній сніданок; ви на власні очі могли переконатись, що воно не вкрадене і не заблукало. До побачення. Бувайте здорові.
Я почав розуміти, що до чого, і, сівши у візок, наказав дядькові Неду їхати до найближчої алеї. Там я вийняв мою свиню з мішка, ретельно встановив її, довго прицілювався і дав їй такого стусана, що вона вилетіла з іншого кінця алеї — на двадцять футів попереду свого виску.
Потім я сплатив дядькові Неду його п'ятдесят центів і пішов до редакції газети. Я хотів почути власними вухами — коротко і ясно — про всю подію. Я викликав до віконця агента з прийому оголошень.
— Я уклав парі, і мені потрібні деякі подробиці, — говорю я. — Чи був той чоловік, який здав вам оголошення про свиню, товстеньким, з довгими чорними вусами, з покаліченою лівою ногою?
— Ні, — відповідає агент. — Він дуже високий і худий, волосся у нього кукурудзяного кольору, а виряджений він, наче оранжерейна квітка.
Обідати я повернувся до місіс Піві.
— Може, залишити на вогні трохи супу для містера Татама? — питається вона.
— Довго ж вам доведеться його чекати, — говорю я. — Зберігаючи для нього гарячий суп, ви виснажите на паливо всі вугільні шахти і всі ліси обох півкуль.
— Отже, ви бачите, — закінчив свою оповідь Джефф Пітерс, — як важко знайти надійного і чесного партнера.
— Але ж, — почав я, вважаючи, що давнішнє знайомство дає мені право на таке запитання, — правило-то ваше двосічне. Запропонуй ви йому поділити навпіл обіцяну в газеті винагороду, ви нічого не втратили б.
Джефф зупинив мене поглядом, сповненим благородного докору.
— Абсолютно різні речі, і змішувати їх не можна, — сказав він. — Те, що я намагався зробити, є найпростіша спекуляція, моральна, дозволена всіма законами. Дешево купити і дорого продати — хіба не на цьому тримається Уолл-стрит? Там бики і ведмеді[251], а тут була свиня. Яка ж різниця? Свиняча щетина — чим вона гірша за роги та звірині шкури?
Розваги сучасного села
Джефф Пітерс потребує нагадувань. Щоразу, коли просиш його розказати про яку-небудь пригоду, він запевняє, що життя його таке ж бідне на події, як найдовший з романів Троллопа[252]. Але якщо непомітно заманити його, він попадається. Тому я завжди кидаю кілька найрізноманітніших наживок, перш ніж упевнюся, що він клюнув.
— За моїми спостереженнями, — якось сказав я, — серед фермерів Заходу, попри всю їхню заможность, знову помітний рух на користь старих популістських[253] кумирів.
— Такий вже сезон, — сказав Джефф, — усюди помітний рух. Фермери кудись пориваються, оселедець іде незліченними косяками, з дерев сочиться смола, і на річці Конемо почався льодохід. Я трохи знаюся на фермерах. Одного разу я уявив, що знайшов фермера, який хоч трохи відхилився від уторованої колії собі подібних. Але Енді Таккер довів мені, що я помиляюсь. «Фермером народився — простаком помреш», — сказав Енді. «Фермер — це людина, що вийшла в люди всупереч усім політичним баламутам, балотуванням та балету, — сказав Енді, — і я не знаю, кого б ми стали обдурювати, якби його не було на світі». Якось прокидаємося ми з Енді вранці, а у нас усього капіталу шістдесят вісім центів.
251
«Биками» на американському біржовому жаргоні називають спекулянтів, які грають на підвищення курсу акцій, «ведмедями» — тих, що грають на зниження.
252
Ентоні Троллоп (1815–1882) — англійський письменник, автор занадто довгих побутових романів.
253
Популісти — дрібнобуржуазна фермерська партія, яка була створена 1891 р. і проголосила боротьбу за часткові реформи — передачу державі залізниць та телеграфу, введення прибуткового податку, обмеження земельної власності тощо.