Артилерія була готова до бою. Рука Калліопи не тремтіла. Чоловіка переповнювала звична піднесена несамовитість воїна перед битвою, втім, не без відтінку суму Александра Македонського, що простір для завоювань обмежувався маленьким світом Квіксенда.
Калліопа йшов уздовж вулиці, стріляючи направо і наліво. Скло градом сипалося з вікон, собаки розбігалися, кури квокчучи розліталися врізнобіч; жіночі голоси пронизливо і занепокоєно кликали дітей, що загралися на вулиці. Час від часу до цього гамору долучалося стакато[87] револьверів Калліопи; періодично серед какофонії чітко чувся металевий скрегіт, добре знайомий жителям міста. Коли Калліопа був не в гуморі, у Квіксенді починалися позачергові офіційні вихідні. На центральній вулиці, передчуваючи наближення Квіксендського Жаху, клерки зачиняли віконниці й замикали двері. Для бізнесу наставала мертва година. Калліопа залишався єдиноправним володарем міста; що далі він просувався вперед, не зустрічаючи на своєму шляху жодних перепон і занадто мало можливостей урізноманітнити власні розваги, то нещаснішим він почувався.
Тим часом за чотири квартали звідти відбувалася активна підготовка, яка мала на меті задовольнити бажання містера Кейтсбі обмінятися з кимось парочкою компліментів і гострих словечок. Минулого вечора Бак Петерсон, начальник місцевої поліції, не міг поскаржитися на відсутність відвідувачів, які примчали повідомити про небезпеку вибуху Калліопи. Терпіння захисника громадського спокою, який інколи заплющував очі на не зовсім гідні вчинки і поведінку певних громадян, луснуло як мильна бульбашка. У Квіксенді поблажливість вважалася нормальною реакцією на людську нестриманість. Якщо мова не йшла про безцільне марнування життів поважних мешканців міста або про невиправдане знищення цінного майна, громадська думка схилялася не на користь суворого дотримання літери закону. Та Калліопа перетнув усі межі. Його витівки траплялися занадто часто і відрізнялися такою жорстокістю, що ніяк не могли розглядатись як нормальний відпочинок і звичайна віддушина.
У дерев'яній конторі три на чотири метри Бак Петерсон завбачливо очікував на попереджувальний крик, що свідчив про вихід Калліопи на стежку війни. Почувши вереск, начальник поліції скочив на ноги і причепив до пояса зброю. Два помічники шерифа і троє мешканців міста, здатні допомогти у вирішенні питання, також підвелися, готові перекинутися з Калліопою кількома жартівливими фразами зі свинцевим присмаком.
— Хлопця треба заспокоїти. Назавжди! — сказав Бак Петерсон, окреслюючи головне завдання майбутньої кампанії. — Не намагайтеся говорити з ним, просто стріляйте — стріляйте, тільки-но він відкриється для пострілу. Тримайтеся під прикриттям, а його прикінчіть. Невелика втрата для світу! Цього разу, гадаю, час Калліопі віддати Богові душу. І будьте обережні, хлопці. Не здумайте розслаблятися, Калліопа завжди влучає в ціль.
Бак Петерсон, високий мускулястий чоловік із зосередженим виразом обличчя і блискучим залізним значком начальника поліції на блакитній фланелевій сорочці, віддав загонові наказ атакувати Калліопу з усією можливою люттю. План полягав у звільненні міста від Квіксендського Жаху по можливості без втрат із боку визволителів.
Розгніваний Калліопа, ні сном ні духом не відаючи про заплановану каральну акцію, сунув по вулиці, поливаючи вогнем будинки по обидва боки, аж раптом побачив неочікувану перешкоду. За півкварталу попереду з-за ящиків біля галантерейної крамниці вигулькнули начальник відділку з помічником шерифа і відкрили вогонь. У той сам час решта загону, розділившись, оточувала Калліопу, вискочивши із двох бокових вуличок, якими вони переслідували його згідно з детально розробленим планом захоплення.
87
Стакато (муз.) — уривчасте виконання звуків, при якому вони чітко відокремлюються один від одного.