Король МакАлістер нагородив доньку багатьма чеснотами — рішучістю, веселою відвагою, непокірливою самовпевненістю, гордістю справжнього короля ріг і копит. МакАлістер жив у музичному темпі алегро[9] і фортисимо[10]. Санта чинила так само, але по-своєму, по-жіночому. По суті вона була копією матері, котра вирушила до кращого зі світів задовго до того, як череди гладких корів наділили її дім королівською пишнотою. У Санти була струнка, але міцна статура її матері та стримана ніжна краса, що вигідно підкреслювала суворість владного погляду МакАлістера і по-королівському незалежний вигляд.
Веб стояв на протилежному кінці веранди, віддаючи накази управителям різних таборів і стійбищ, які заїхали на ранчо по інструкції.
— Доброго ранку! — відразу перейшов до справи Бад. — Череду, яку сьогодні поженуть до міста, продати Барберу, як завжди?
Відповідь на такі запитання була прерогативою королеви. Її вправні пальчики тримали всі ниточки ділових справ — продаж, купівлю, операції з банківськими рахунками, — в той час як усе, пов'язане безпосередньо з худобою, було у віданні Веба. За життя Короля МакАлістера Санта виконувала роль секретарки і помічниці; зараз вона мудро і з вигодою продовжила батькову справу. Але того ранку, ще вона не встигла відповісти, вирішив озватися принц-консорт:
— Відвезеш череду до загонів Циммермана і Несбіта. З Циммерманом я про все домовився.
Бад хутко розвернувся на високих підборах.
— Стій! — швидко вигукнула Санта, з подивом зупинивши на чоловікові погляд непроникних сірих очей.
— Ну, і що ти хочеш цим сказати, Вебе? — тоненька зморшка з'явилася на її чолі. — Я не веду справи з Циммерманом і Несбітом. Уже п'ять років Барбер отримує всіх корів і бичків із нашого ранчо.
Я не збираюсь розривати з ним угоду… — Королева обернулася до Бада Тернера. — Худоба вирушає до Барбера, — твердо підсумувала жінка.
Бад зосередився на спогляданні глечика з водою, переступив із ноги на ногу і пожував мескітовий листочок.
— Я хочу, щоб ця череда опинилася у Циммермана і Несбіта, — повторив Веб, і його блакитні очі взялися кригою.
— Дурниці, — Санті потроху уривався терпець. — Тобі слід вирушати, Баде, якщо думаєш дістатися водопою Маленький В'яз до обіду. Скажеш Барберу, що наступну партію вибракуваної нагульної худоби ми відішлемо йому за місяць.
Бад крадькома скосив оком у бік Веба. Останній сприйняв вибачення за вияв співчуття.
— Ти відправиш череду… — сказав він похмуро.
— Барберові, — обірвала Санта чоловіка на півслові. — Питання вирішене. Ти хотів щось запитати, Баде?
— Ні, пані! — відповів Бад, але не пішов відразу. За час його зволікання корова не раз могла махнути хвостом; ось що значить чоловіча солідарність — навіть філістимляни, певно, добряче поміркували, перш ніж знешкодити Самсона руками Даліли.
— Ти чув наказ господині! — вигукнув Веб, не приховуючи злої іронії. З цими словами він скинув капелюха і вклонився дружині так низько, що головний убір черкнув підлогу.
— Вебе, — у голосі Санти пролунав докір, — тобі самому твоя поведінка не здається дурнуватою?
— А що ви хотіли від придворного блазня, ваша величносте? — у навмисне повільно вимовлених словах Веба читався підтекст. — Чого ви хочете від мене? Давайте я поясню. Я був мужчиною до того, як одружився з королевою товару. А хто я тепер? Посміховисько для всієї околиці?! Я хочу знову стати мужчиною!
Санта уважно подивилася на чоловіка.
— Вебе, не дурій, — сказала вона спокійно. — Я ніколи тебе не зневажала. Хіба я хоч раз давала тобі поради у справах, пов'язаних із худобою? А ділове життя нашого ранчо я знаю краще за тебе. Мене навчив цьому тато. Будь розумником.
— Володіння королев і королів не влаштовують мене, якщо я маю виконувати чорну роботу. Я бабраюся з худобою, а ти носиш корону. Гаразд. Я ліпше буду лорд-канцлером стійбища, ніж десятим королівським підлизою. Ранчо належить тобі; Барбер отримає корів.
Кінь Веба стояв у стійлі. Чоловік зайшов у будинок і виніс звідти в'язку ковдр, які брав лише у далеку дорогу, а ще дощовик і найдовше ласо з плетеної сиром'ятної шкіри, після чого почав повагом прилаштовувати своє добро до сідла. Трохи зблідла Санта стояла поруч.
Веб хитнувся в сідлі. На його суворому, чисто виголеному обличчі не відбилося жодної емоції, якщо не рахувати впертого блиску в очах.
— Біля водопою Ондо на річці Фріо є череда корів і телят, яку треба відігнати подалі від лісу. Вовки зарізали трьох телят. Накажи Симсу про це подбати.