— Енді, — сказав він мені тоді, — щось я стомився. Ми добряче попрацювали останні три роки, може, зав'яжемо на деякий час і потринькаємо нечесно зароблені грошики?
— Друже, ти поцілив просто в яблучко! — кажу я. — Поживемо трохи як індійські раджі й подивимося, що з того вийде. То чим займемося — подамося до Ніагарського водоспаду чи пошукаємо щастя в картах?
— Вже багато років я плекаю мрію про день, коли у мене буде достатньо грошей, щоб винайняти двокімнатний будиночок у гарному місці, завести кухаря-китайця, сидіти в самих панчохах і читати «Історію цивілізації» Генрі Томаса Бокля[12].
— Обнадійлива перспектива — без показних хвастощів і досить спокуслива, — кажу я. — Не можу вигадати кращого капіталовкладення. Дайно мені годинник із зозулею і самовчитель Сепа Віннера[13] з гри на банджо, і я приєднаюся до тебе.
За тиждень ми з Маком в'їжджаємо до містечка Піка, де знаходимо вишуканий будинок на дві кімнати. Половину грошей ми кладемо на накопичувальний рахунок у місцевому банку, а кожному із трьохсот сорока жителів Піки тиснемо руку. Китаєць, годинник, що говорить «ку-ку», «Історія цивілізації» і самовчитель, привезені з Денвера, відразу перетворюють хатину на палац нашої мрії.
Ніколи не вірте тому, хто стверджує, що багатство не робить людину щасливою. Якби ви побачили старого Мака в ту мить, коли він, погойдуючись у кріслі й поклавши ноги в улюблених синіх панчохах на підвіконня, прискіпливо поїдає творіння Бокля скельцями своїх окулярів, ви б одразу зрозуміли, що цій людині позаздрив би сам Рокфеллер. Я вчився грати на банджо, зозуля вчасно подавала голос зі своєї хатки, щоб повідомити про настання нової години, Аґ Синґ наповнював нашу домівку дивовижним ароматом яєшні з шинкою, з яким не могла зрівнятися навіть жимолость, що зростала за вікном. Коли в кімнаті ставало занадто темно, щоб розбирати Боклеві мудрування і ноти в самовчителі, ми запалювали люльки і балакали про науку, пірнальників за перлами, ішіас і Єгипет, правопис і рибалку, пасати і шкіру, вдячність і гірських орлів та ще безліч цікавих речей, щиро-відверто поговорити про які нам раніше бракувало часу.
Одного вечора у Мака розв'язався язик, і він поцікавився, чи добре я знаю звички і манеру поведінки прекрасної статі.
— Які питання, друже, — відповідаю. — Я знаю їх від Альфреда до Омахи[14]. Жіноча сутність і природа для мене така ж розгорнула книга, як сліди у прерії для справжнього ковбоя. Мене не обкрутиш недомовками і манірністю.
— Ось що я тобі скажу, Енді, — тяжко зітхнувши, зізнається Мак. — Мені ніколи не траплялося відчути на собі бодай крихту жіночої зацікавленості. Не вдавалося мені підібрати вдалий момент, хоча, можливо, я просто його не помітив. З чотирнадцятьох років я живу сам і не вмію розводити логічні міркування ніжними почуттями, які мав би відчувати до протилежної статі. А інколи мені цього так хотілося, — каже старий Мак.
— Жінки — не найлегший об'єкт для вивчення, — кажу я, — але все залежить від кута зору. Жінкам можна шукати раціональне пояснення, втім, я помітив, що вони часто разюче відмінні одна від одної.
— Здається мені, — провадить Мак, — що чоловікові ліпше заглядатися на жінок і шукати об'єкт натхнення, коли він юний літами, як це й визначено природою. Я своїм шансом не скористався; а зараз я застарий, щоб кидатися у вир сторч головою.
— Ну, навіть не знаю, — кажу я. — Можливо, тобі варто привітати себе з тим, що ти заощадив купу грошей і вберігся від безлічі потенційних неприємностей. А втім, я не шкодую часу, витраченого на вивчення жінок. Кожен чоловік, який розуміє їхню поведінку, міміку, жести, зможе дати собі раду в цьому світі.
Ми зупинилися в Піці, бо нам там сподобалося. Дехто любить витрачати гроші з галасом, імпульсивно, подорожуючи там і сям, а ми з Маком стомилися від какофонії постійних переїздів і від готельних рушників. Місцеві жителі — сама люб'язність, Аґ Синґ радує наші шлунки смачним харчем, Мак і Бокль нерозлучні, як порох і дороги, моя гра на банджо дедалі більше нагадує мелодію «Дівчата з Буффало, виходьте погуляти».
Ідилія тривала до того дня, коли я отримав телеграму від Спейта, який працював на копальні в Нью-Мексико, де у мене були певні справи. Мені довелося відлучитися на два місяці. Я не міг дочекатися повернення до Піки, щоб знову насолоджуватися тихим життям.
Коли я підійшов до нашого будинку, то ледве не зомлів. Мак стояв на ґанку, і якщо янголи вміють плакати, то в цю хвилину вони точно вмивалися слізьми.
Мак блищав, як скельця окулярів! Ні, чекайте, бідолаху доречніше було порівняти із підзорною трубою, з великим телескопом Лікської обсерваторії[15].
12
Генрі Томас Бокль (1821–1862) — історик-самоук. Планував написати серію книг, об'єднаних ідеєю про те, що історія людства, особливо розвиток національностей і народів, спиралася на закони природничих наук. Перший том «Історії цивілізації в Англії» вийшов з друку в 1857 р. і зробив Бокля знаменитістю.
13
Септимус Віннер (1827–1902) — талановитий композитор, викладач і музикант, автор 200 книг — посібників із гри на різних музичних інструментах.
15
Лікська обсерваторія, перша постійно діюча гірська обсерваторія, збудована у 1880 р. Її майже метровий телескоп-рефрактор був найбільшим у світі до відкриття Єркської обсерваторії у 1897 р.