— Ми з місіс Джесоп продовжуємо розмову, яку чемно вирішили перервати до твого повернення. Місіс Джесоп, — кажу я, — погодилася, що прізвище Гікс звучить краще за Джесоп. А це… м-м-м… продовження розмови.
Пейслі стукає ногою по ніжці лавки і тихо зітхає.
— Леме, — каже він. — Ми дружимо сім років. Ти не міг би цілувати місіс Джесоп трохи тихіше? На твоєму місці я вчинив би саме так.
— Гаразд, — кажу я. — Так теж непогано.
— Цей китаєць, — провадить Пейслі, — підстрелив хлопця на ім'я Муліне навесні дев'яносто сьомого і…
Пейслі знову довелося відхилитися від теми.
— Леме, — сказав він, — якби ти був справжнім другом, то не обіймав би місіс Джесоп так міцно. А то лавка аж ходором ходить. Ти пообіцяв мені, що, наскільки це можливо, в нас буде чесна гра.
— Послухайте, містере! — каже вдова Джесоп, обертаючись до Пейслі. — Мені цікаво, якби я надумала запросити вас на наше з містером Гіксом срібне весілля, чи хоч тоді б ви допетрали отим гарбузом, який сидить у вас на шиї і який ви вважаєте своєю головою, що ви мені триста років не потрібні? До цієї миті я терпіла вас, тому що ви — друг містера Гікса, але зараз саме час вам завити від горя і вимітатися звідси!
— Місіс Джесоп, — кажу я, тримаючи ситуацію в руках, як і належить нареченому, — містер Пейслі — мій друг, і я запропонував йому чесну угоду й рівні можливості та шанси на успіх.
— Шанси! — каже вона. — Які там шанси! У нього й хвоста від шансу не має! А особливо після того позориська, що відбулося сьогодні ввечері.
За місяць ми з місіс Джесоп одружилися в методистській церкві містечка Лос-Пікос. Усе місцеве населення зібралося повитріщатися на церемонію.
Коли ми вишикувалися перед аналоєм і пастор почав співати псалми і проповіді, як заведено, я озирнувся й не побачив Пейслі. Довелося попрохати пастора відкласти церемонію.
— Немає мого друга Пейслі, — пояснив я. — А без нього — ніяк. Телемах Гікс ніколи не залишає друзів.
У місіс Джесоп ледве очі на лоба не полізли, але пастор припинив читати свої примовляння.
А тут і Пейслі летить по проходу між рядами. Він пояснює, що єдина галантерейна крамниця в місті з приводу весілля зачинилася і йому ніде було взяти накрохмалену сорочку, без якої він не міг з'явитися на церемонії. Довелося Пейслі розтовкти вітрину й обійтися без допомоги продавця. Потім Пейслі стає біля нареченої з другого боку — і обряд продовжується. Підозрюю, що мій друг як останній шанс розглядав можливість, що пастор переплутає його з нареченим і одружить із місіс Джесоп.
Після церемонії ми пригощалися чаєм, в'яленим м'ясом антилопи і консервованими абрикосами. Гості почали потихеньку розходитись. Останнім залишив нас Пейслі, потиснувши мені руку і запевнивши, що це було справді чесне змагання і я до останнього стежив за тим, щоб у нас були рівні шанси на успіх, а також що він пишається таким другом, як я.
Пастору належав маленький будиночок навпроти церкви, і він здавав його в оренду. В день весілля він люб'язно надав його в наше з дружиною користування до десятої години наступного ранку, коли ми вирушали у весільну подорож до Ель-Пасо. Дружина пастора прикрасила будинок мальвами і плющем, тож він мав святковий і заквітчаний вигляд.
О десятій годині вечора я сидів на ґанку, роззувався і насолоджувався прохолодним вітерцем, поки місіс Гікс чаклувала в кімнаті. Потім у будинку згасло світло, а я й далі сидів надворі, пригадуючи картини з минулого парубоцького життя. Роздуми перервала місіс Гікс:
— Ти скоро, любий?
— Біжу, біжу! — відповів я, підводячись. — Хай мені грець, якщо я не чекав, що старий Пейслі…
— Коли я ляпнув таку дурницю, — закінчив свою історію Телемах Гікс, — мені здалося, що моє вухо розірвало кулею з револьвера 45-го калібру. Насправді це був держак від мітли у вмілих руках місіс Гікс.
Довідник Гіменея
У мене, Сандерсона Пратта, є думка, що систему освіти у Сполучених Штатах треба підпорядкувати бюро прогнозів погоди. Я обґрунтую свою точку зору, а ви спробуйте довести, з якої причини наших викладачів не можна перевести до метеорологічного відділу. Читати вони, я думаю, вміють, тож спокійно змогли б проглянути ранкові газети, а отриманий прогноз телеграфувати у головний центр. Але є й другий бік медалі. Я хочу розповісти вам, як погода зробила з нас із Айдахо Гріном до дідька освічених хлопців.