Ондо стояв, граючись своїм шестизарядним револьвером і нависаючи над низеньким німцем як вежа. Фриц одразу почав читати, перекладаючи англійською прості щирі слова. Розбійники уважно слухали, не зронивши ні слова.
— Скільки років дівчинці? — запитав Ондо, коли кур'єр замовк.
— Одинадцять.
— Де вона зараз?
— У горах, у каменярні. Вона працювати. Ох, майн ют, бідне дитя, вона хотіти втопитися. Не знаю, чи зробити вона це, але якщо так, клянусь, я застрелити з рушниці Петер Гільдесмюллер!
— Ви, голландці, — сказав Білл Ондо, не приховуючи зневаги, — рідкісні дурні. Посилаєте своїх малих працювати, коли вони ще мали б гратися ляльками у пісочниці. Ви пекельна секта, скажу я тобі, голландцю! Я одного разу втручуся у ваші справи, просто щоб показати, що я думаю про вашу гнилу породу. Хлопці, є розмова!
Білл Ондо, відійшовши подалі від Фрица, швидко переговорив із бандою. Потім кур'єра схопили і затяти в придорожній ліс, міцно прив'язавши до дерева кількома арканами. Мулів припнули поруч, біля сусіднього дуба.
— Ми не бажаємо тобі зла, голландцю, — обнадійливо заявив Ондо. — Нічого страшного, якщо ти трохи посидиш зв'язаний. Подихаєш свіжим повітрям. Відпустимо тебе завтра вранці, бо нам не з руки затримуватися тут надовго. Ausgespieltnixcumrous[83], голландцю! Стій спокійно і не хвилюйся!
За мить Фриц почув характерне рипіння — чоловіки стрибали в сідла. Потім долетіли голосні крики і цокіт копит, коли банда стрімголов помчала вчвал назад по фредериксберзькій дорозі.
Понад дві години Фриц сидів біля дерева. Мотузки оповили його туго, але не занадто тісно. Поступово після збудженого стану від пережитої пригоди чоловік почав провалюватись у сон. Фриц не знав, скільки він проспав; прокинувся, коли хтось доволі грубо трусив його за плечі. Чиїсь руки звільнили чоловіка від мотузок. Спантеличеного, одерев'янілого і виснаженого кур'єра поставили на ноги. Протираючи очі, він роззирнувся навсібіч і побачив, що знову опинився в оточенні вчорашньої зграї страшних розбійників. Фрица запхали на переднє сидіння поштового фургона і всунули до рук повіддя.
— Прудко жени додому, голландцю! — наказав Білл Ондо. — Ти завдав нам роботи сьогодні вночі, й мені нетерпеливиться побачити твою спину. Spiel! Zweibier![84] Пішов!
Ондо потягнувся і добряче хльоснув Бліцхен батогом.
Маленькі мули, яким набридло стояти на місці, жваво рвонули вперед. Фриц підганяв їх, не розуміючи, що з ним відбулося і як він примудрився пережити таку жахливу пригоду.
За розкладом поштовий фургон мав прибути у Фредериксберг на світанку. Насправді ж він прогуркотів довгою центральною вулицею об одинадцятій годині. Шлях до пошти пролягав повз будинок Петера Гільдесмюллера. Фриц зупинив мулів біля воріт і голосно покликав господарів. Фрау Гільдесмюллер уже чекала на нього — назустріч кур'єрові вибігла вся сім'я.
Фрау Гільдесмюллер — повна, почервоніла від хвилювання жінка — запитала, чи є лист від Ліни. Фриц на підвищених тонах розповів про нічну пригоду. Коли він дійшов до змісту листа, який розбійник змусив його прочитати вголос, фрау Гільдесмюллер не витримала і голосно розридалася. Її маленька Ліна хоче втопитися! Чому вони відіслали її на каменярню? Що тепер робити? А що коли вони пошлють по неї запізно? Петер Гільдесмюллер впустив пінкову люльку, вона вдарилася об тротуар і розбилася на друзки.
— Жінко! — закричав він на дружину. — Як ти могла відіслати дитину з дому? Це ти будеш винна, якщо ми ніколи не побачимо нашої Ліни!
Проте всім було відомо, що саме Петер наполіг на тому, щоб Ліна пішла працювати, і ніхто не звернув уваги на його слова.
Враз тихий слабенький голос покликав: «Мамо!» Спершу фрау Гільдесмюллер здалося, що з нею розмовляє дух загиблої донечки. Потім жінка кинулася до критого Фрицового фургона, побачила живу-здорову Ліну і з несамовитим радісним голосінням заходилася вкривати бліде худеньке личко дівчинки поцілунками і душити дочку в обіймах. Оченята Ліни заплющувалися від втоми і виснаження, але вона щасливо всміхалася і притискалася до найдорожчої в світі людини. Між мішками з листами, у гніздечку із ковдр і ганчірок, дівчинка спала, аж доки її не розбудив галас дорослих біля фургона.
У Фрица очі під окулярами ледве на лоба не вилізли.
83
Тут: «Бувай!» Перше слово означає «все скінчено» (нім.), друге — абракадабра, вигадана самим розбійником.