Саме тому я й не бажав сюди летіти. У мене четверо цілком здорових людей, і мені б не хотілось, аби їх убило те, що знищило «Дельта-Випад». Не те щоб я щиро хвилювався за клієнтів, але їхня смерть кепсько виглядатиме в моїй особовій справі, а вона вже й так поганенька.
— Ми просто діємо обережно, — сказала Менса до Оверс. Вона посадила цикаду на краю долини, далі від струмків.
Через потік зв’язку я дав Менсі кілька підказок: їй слід узяти ручну зброю з аварійного спорядження, а Ратті — лишитися в цикаді, зачинивши й замкнувши люк, адже він не проходив навчального курсу володіння зброєю. І найважливіше: я піду першим. Люди спокійно погодилися. Гадаю, досі клієнти ставилися до проблеми як до звичайного природного лиха і вважали, що їм доведеться відкопувати вцілілих зі знищеної бази або ж допомагати їм відбиватися від цілого табуна Нападників.
Але тут було інше.
Менса віддала наказ — і ми вирушили: я попереду, люди на кілька кроків позаду. Вони вдягли повні скафандри з шоломами, які гарантували певну безпеку, хоча й захищали від природних загроз, а не від важкоозброєних людей (чи розлючених, несправних і некерованих вартмехів), які навмисне намагаються їх убити. Я хвилювався навіть більше за Ратті, який моніторив показники, страшенно психував і по комунікатору благав, аби ми діяли обережно ледь не на кожному кроці.
У мене вбудовані енергетичні гармати й велика вогнепальна зброя в руках. Також я мав шість дронів: узяв їх із запасів цикади й контролював через її ж потік. Вони зовсім маленькі, заледве сантиметр у діаметрі; жодної зброї, тільки камери. (Існують також не набагато більші дрони, оснащені малою імпульсною зброєю, але щоб їх отримати, потрібно купити в компанії дорожчий пакет, призначений для масштабніших контрактів.) Я наказав дронам здійнятися в повітря і встановив розвідувальну схему.
Я вчинив так, бо це здалося доречним, а не тому, ніби знав, що роблю. Я не бойовий вбивцебот, а охоронний. Стежу, щоб на клієнтів ніхто не нападав, і м’яко відмовляю клієнтів нападати одне на одного. А в цьому місці я не знав, на яку ступити, й це ще одна причина, чому мені не хотілось, аби люди приходили сюди.
Ми перетнули неглибокі струмки, розігнавши черевиками групку безхребетних водних істот. Невисокі дерева росли на віддалі одне від одного, відкриваючи мені вид на табір. Жодних безпекових безпілотників «Дельта-Випаду» я не виявив ні очима, ні сканерами зі своїх дронів. Ратті в цикаді також нічого не помітив. Мені дуже-дуже хотілося чітко визначити розташування трьох вартмехів, але я не отримував від них жодної відповіді.
Вартмехи не мають почуттів одне до одного. Ми не друзі, наче персонажі в серіалах чи мої люди. Ми не можемо довіряти одне одному, навіть якщо працюємо разом. А буває, клієнти взагалі розважаються, наказуючи своїм вартмехам битись одне з одним.
Сканування показало, що сенсори периметра мертві, а дрони не ловили жодних попереджувальних індикаторів.
Хаб-система «Дельта-Випаду» вийшла з ладу, а без неї ніхто зсередини не міг зв’язатися з нашим потоком чи комунікаторами. Ми рушили далі, до посадкового майданчика для цикад. Він лежав між нами і першою базою, біля якої розташовувався транспортний ангар. Я вів свою групу під кутом, намагаючись бачити двері головної бази й перевіряючи землю водночас. Постійна ходьба та зльоти цикад вибили практично всю траву. Згідно з погодним звітом, який передав супутник, перш ніж вимкнувся, вчора тут дощило, але багнюка вже затверділа й на ній не лишилося слідів.
Через потік я перекинув інформацію Менсі, а вона повідомила всіх. Пін Лі тихо промовила:
— Отже, щось трапилося невдовзі після нашої з ними розмови по комунікатору.
— На них не могли напасти, — прошепотіла Оверс. Підстав шепотіти не було, але я її розумів. — На планеті ж більше нікого немає.
— Вважається, що на планеті більше нікого немає, — похмуро зауважив Ратті комунікатором з нашої цикади.
Крім мене, на цій планеті мали бути ще три вартмехи, а це вже небезпечно. Я зосередився на вході до головної бази й зауважив, що той зачинений; жодних ознак намагання силоміць проникнути всередину. Дрони вже облетіли всю споруду й показали, що з іншими входами ситуація ідентична. Ось так. Ворожа фауна не стукає в двері й не просить дозволу ввійти. Я відправив зображення в потік Менси і сказав уголос: