— Докторко Менса, краще першим зайду я.
Вона завагалася, проглядаючи надіслані матеріали.
Я бачив, як напружилися її плечі. Гадаю, вона дійшла такого самого висновку. Або принаймні перед собою визнала, що це найкращий варіант, і відповіла:
— Гаразд. Ми зачекаємо тут. Тільки подбай, щоб ми могли все бачити.
Вона сказала «ми», і зробила це свідомо, на відміну від деяких клієнтів, з якими я раніше працював. Я переслав зображення з польової камери через потік усім чотирьом членам групи й вирушив уперед.
Відкликавши чотири дрони до себе, я лишив два кружляти по периметру. Перевірив транспортний ангар, коли проходив повз. Крізь відчинені з одного боку двері в глибині виднілися замкнені контейнери. Усі чотири наземні транспортні засоби стояли на місці вимкнені, свіжих слідів не спостерігалося, тож я не заходив усередину. Вирішив також не оглядати малі складські комірки, доки ми не перейдемо до фази пошуку всіх частин тіл.
Я підійшов до дверей першої бази. Вхідного коду в нас не було, тому я гадав, що доведеться вибивати двері, але вони відчинилися, щойно я натиснув кнопку. Тоді я повідомив Менсі через потік, що більше не розмовлятиму по комунікатору.
Менса відстукала підтвердження в потоці — і я почув, як вона каже всім відімкнутися від мого потоку й комунікатора, щоб тільки вона спілкувалася зі мною і я мав змогу зосередитися. Менса недооцінила мою здатність ігнорувати людей, але ідею я схвалив. Перш ніж відключитися, Ратті прошепотів:
— Будь обережним.
Наготувавши зброю, я пройшов крізь сховище зі скафандрами до першого коридору.
— Всі скафандри на місці, — прошепотіла мені у вухо Менса, переглядаючи відео з польової камери.
Я відправив чотири дрони вперед, запрограмувавши їх на внутрішню розвідку. Ця база була краща за нашу — новіша, з просторішими приміщеннями. Але водночас порожня й мовчазна. Сморід напівзогнилої плоті просочувався крізь фільтри мого шолома. Я вирушив до хабу, де мало б розташовуватися командне приміщення.
Світло досі горіло й крізь вентиляційні труби надходило повітря, але через вимкнений потік я не міг під’єднатися до місцевої системи безпеки. Мені бракувало власних камер.
Першого вартмеха я виявив біля дверей хабу. Він лежав на підлозі долілиць. Штука, яка пробила йому броню на грудях, лишила діру сантиметрів з десять у діаметрі й трохи більше завглибшки. Нас убити складно, але такий спосіб діє. Я швидко просканував вартмеха, переконався, що той недієздатний, а тоді переступив через нього і зайшов до командного приміщення.
На підлозі хабу і в кріслах безладно валялись одинадцять мертвих людей; на моніторах і проекційних поверхнях позаду них виднілися сліди від енергетичної та вогнепальної зброї. Я передав Менсі повідомлення в потік і попросив її відступити до цикади. Вона погодилась, і зовнішні дрони показали, що люди відходять.
Крізь двері навпроти я ступив у коридор, що вів до їдальні, лазарету й капсул. Дрони повідомляли, що планування дуже схоже на нашу базу. Мертві люди тут і там траплялися в коридорах. У хабі не було зброї, що вбила вартмеха, хоча той загинув спиною до дверей. Певно, люди з «Дельта-Випаду» отримали попередження, повставали й почали пробиратися до інших виходів, але ворог чекав із цього боку й піймав їх у пастку. Мені по-думалося, що вартмех загинув, намагаючись захистити хаб.
А це означає, що я шукаю двох інших вартмехів.
Можливо, ці клієнти були жахливі й жорстокі; можливо, вони заслужили на такий кінець. Та мені байдуже. Моїх людей не зачепить ніхто. Тому для певності я мав убити двох некерованих мехів. Цієї миті я міг відступити, зламати їхні цикади й просто забрати своїх людей, лишивши здичавілих мехів на іншому боці океану; таке рішення було 6 розумним.
Але я хотів їх убити.
Один мій дрон виявив ще двох мертвих людей. Заохочені зненацька, вони діставали продуктовий набір із розігрівана й накривали столи, щоб поїсти.
Крокуючи коридорами й кімнатами, я здійснював пошук зображень обладнання на основі бази даних цикади. Імовірно, меха вбили інструментом для виявлення корисних копалин, на кшталт високотискового або акустичного свердла. Щоб видобути з такого силу, здатну пробити броню, потрібно бути до меха доволі близько — можливо, десь за метр.
Всередині бази неможливо підійти до іншого вбивцебота з бронебійним снарядом чи енергогарматами, не викликаючи підозр. Проте легко можна наблизитися з інструментом, який люди нібито попросили принести.