Доки я дістався протилежного боку споруди, дрони вже перевірили першу базу. Я стояв у шахті люка нагорі вузького коридору, що вів до другої бази. В отворі люка лежала жінка: половина тіла всередині, половина — зовні. Щоб зайти на наступну базу, потрібно було переступити через людину й навстіж відчинити двері. Я одразу зрозумів, що тіло лежить якось неправильно. Скориставшись збільшенням на польовій камері, я наблизив зображення шкіри простягнутої руки. Трупні плями розташовані хибно; жінку застрелили в груди або обличчя, певний час вона лежала горілиць, а зовсім нещодавно її перенесли сюди. Мабуть, коли запеленгували наближення нашої цикади.
Через потік я повідомив Менсі, чого очікую від неї. Вона не ставила запитань, адже також переглядала відео з моєї польової камери і вже зрозуміла, з чим маємо справу. Вона відстукала підтвердження, а тоді вголос сказала комунікатором:
— Вартмеху, залишайся на місці, доки я не прибуду.
— Так, докторко Менса, — сказав я і відступив від люка, а тоді швиденько повернувся до вартівні.
Приємно працювати з настільки розумною людиною.
Наша модель бази такої штуки не має, але більші версії оснащені виходом на дах, який зараз чудово бачили мої зовнішні дрони.
Я піднявся драбиною до люка й відчинив його. Черевики моєї броні оснащено намагніченими затискачами для вертикального руху, тому, скориставшись ними, я перескочив кривими дахами до третьої бази, а тоді обігнув другу, щоб підійти до ворогів ззаду. Навряд чи ці двоє негідників аж такі тупі, щоб не почути скрип, якби я вирушив навпростець і підійшов просто до їхньої позиції.
(Сильно розумними вбивцеботами я б їх не назвав: підлогу в коридорі між базами вони помили, щоб приховати сліди перетягування тіла, але такий хід міг би надурити тільки того, хто не помітив, що решта підлоги в пилюці.)
Я відчинив даховий лаз до другої бази й відрядив свої дрони вниз, до вартівні. Коли вони перевірили бокси для мехів і з’ясували, що нікого немає, я опустив драбину. Значна частина обладнання досі зберігалась у вартівні, зокрема їхні дрони. Стояла ціла коробка з новенькими-свіженькими безпілотниками, але без хаб-системи «Дельта-Випаду» від них жодної користі. А система або й справді накрилась, або майстерно імітувала смерть. Я досі трохи пильнував за нею: якщо раптом вона воскресне і ввімкне камери безпеки, правила гри різко зміняться.
Тримаючи дрони при собі, я обрав внутрішній коридор і безшумно проскочив повз підірвані двері до лазарету. Усередині купою лежали три тіла: люди намагалися забарикадуватись, але потрапили в пастку, коли власні вартмехи винесли двері й усіх перебили.
Наближаючись до коридору з люком, де на нас із докторкою Менсою чекали обидва мехи, я відправив дрони вперед ретельно все перевірити. О так, ось і наші друзяки.
Без зброї на дронах я мав тільки один шанс — рухатися стрімко. Тому миттю обігнув останній кут, вдарився об протилежну стіну, відштовхнувся й побіг далі, обстрілюючи ворожі позиції.
Першому вартмеху я поцілив трьома розривними болтами в спину й одним у забороло, коли він повернувся до мене. Ворог упав. Другому я влучив у руку і вирвав суглоб; той даремно перекладав головну зброю в другу руку, давши мені кілька додаткових секунд. Я перемкнувся на швидкий вогонь, щоб вивести ворога з рівноваги, а тоді знову вистрелив розривним болтом. Негідник гепнувся.
Я також осів на підлогу — потребував хвилинки, щоб відновитися.
Я прийняв щонайменше десяток ударів від енергетичної зброї обох вартмехів, поки валив першого, але розривні болти оминули мене, пошматувавши коридор. Попри броню, окремі частини тіла німіли, але в мене поцілили тільки трьома снарядами в ліве плече і чотирма в праве стегно. Ось так ми й б’ємося: кидаємось одне на одного і дивимось, чиї деталі накриються першими.
Жоден мех не загинув. Але тепер вони не могли повернутися до своїх боксів у вартівні, а я не збирався їм допомагати.
Три мої дрони також були знищені; вони перейшли в бойовий режим, кинулися вперед і прийняли вогонь на себе. Ще один безпілотник було підбито випадковим енергетичним пострілом, і тепер він кружляв у коридорі десь позаду. За звичкою я перевірив обидва дрони, які патрулювали периметр, і ввімкнув комунікатор повідомити докторці Менсі, що мені таки треба оглянути решту бази й виконати хоча б формальний пошук уцілілих.
Позаду мене з шипінням упав дрон: я це почув і побачив у потоці. Миттю збагнув, що це означає, проте все ж забарився на пів секунди. Я вже стояв на ногах, коли щось зненацька вдарило мене так сильно, аж я впав на підлогу горілиць і відімкнулися всі системи.