Повернувшись у мережу, я нічого не бачив, не чув і не міг поворухнутися. Не вдавалося дотягтися ні до потоку, ні до комунікатора. Погано, вбивцеботе, погано.
Раптом в органічних частинах мого тіла спалахнули дивні відчуття. Повітря струменіло в обличчя, руки та розриви скафандра. У пекучу рану на плечі. Хтось зняв мій шолом і верхню частину броні. Відчуття тривали лише кілька секунд. Я збентежився й хотів закричати. Мабуть, саме так помирають вбивцеботи. Ти втрачаєш функціональність і вимикаєшся, але окремі деталі ще працюють, органічні частини доживають на напівзгаслій енергії батарей.
Тоді я зрозумів, що хтось намагається мене пересунути, і справді схотів заволати.
Здолавши паніку, я пережив ще кілька спалахів відчуттів. Не помер. Але опинився в серйозній халепі.
Гарячково, налякано й дезорієнтовано я чекав, доки відновиться хоча б частина функцій, і дивувався, чому мені не продірявили груди. Спершу повернувся звук, і я відчув, як щось нахилилося до мене. Слабкий скрип суглобів підказав, що це вартмех. Але ж їх було тільки троє. Я переглядав технічні характеристики «Дельта-Випаду» перед вильотом. Іноді я виконую роботу абияк, та навіть не іноді, але ж Пін Лі перевірила все ретельно.
А тоді мої органічні частини запекло вогнем, заціпеніння минало. Мене створили і з органічними, і з механічними частинами, щоб урівноважувати сенсорні сигнали. Без цієї рівноваги я почувався б кулькою в повітрі. І от органічна частина моєї грудної клітки торкалася твердої поверхні, що дозволило різко зосередитися на своєму становищі. Я лежав долілиць, одна рука звисала. Мене поклали на стіл?
Це точно недобре.
Тиск на спину, потім на голову. Інші частини мене також оживали, проте повільно-повільно. Я пошукав потік, але не зміг до нього під’єднатися. Потім щось устромилося в потилицю.
Ця частина мого тіла органічна, а оскільки решта мене ще не функціонувала, контролювати сигнали від нервової системи не було чим. Здавалося, мені відпилюють голову.
Мене пройняв шок, а тоді раптом усе тіло ввімкнулося. Я витяг суглоб лівої руки, щоб рухати нею так, як зазвичай не вдається ні звичайним людям, ні ауґментованим, ні тілу вбивцебота. Дотягнувся до джерела тиску й болю в шиї, а тоді схопив броньоване зап’ястя. Вигнувшись усім тілом, скинув нас обох зі столу.
Ми впали на підлогу, й поки котились, я обхопив ногами іншого вартмеха. Він намагався активувати вмонтовану в передпліччя зброю, але швидкість реакції в мене тепер зашкалювала, тож я затис рукою його порт, аби той не відкрився повністю. Повернувся зір, і тепер я міг розгледіти непрозорий шолом за кілька сантиметрів від себе. Мою броню зняли до пояса, що розлютило мене ще більше.
Запхавши руку вартмеха під його ж підборіддя, я вивільнив гармату суперника. Ворог мав частку секунди, щоб скасувати команду стріляти, але не встиг. Енергетичний удар пройшов крізь мою руку та з’єднання між його шоломом і шиєю. Його голова сіпнулась, а тіло забилося в конвульсіях.
Я відпустив суперника на час, необхідний мені, щоб стати навколішки, обхопити неушкодженою рукою його шию і скрутити її.
Я відпустив тіло, почувши, як тріснули механічні й органічні з’єднання. Підвів погляд і побачив у дверях ще одного вартмеха з великою вогнепальною зброєю в руках.
Та скільки ж тут цих клятих бляшанок?! Відповідь не мала значення, адже хоч я й намагався підвестися на ноги, зреагувати швидко не встиг. Проте раптом вартмех смикнувся, кинув зброю і впав уперед. Я побачив дві речі: дециметрову діру в його спині й докторку Менсу позаду нього, яка тримала дещо дуже схоже на ультразвукове свердло з нашої цикади.
— Докторко Менса, — сказав я, — це порушення пріоритету безпеки, тому, відповідно до контрактних зобов’язань, я мушу це зафіксувати у звіті для компанії…
Це єдине, що лишилося в буфері пам’яті, решта мозку спорожніла.
Жінка проігнорувала мої слова, розмовляючи з Пін Лі по комунікатору, і ступила крок уперед, щоб схопити мене за руку й тягти. Я був для неї заважким, тому звівся на ноги, щоб вона не травмувалася. Я подумав, що докторка Менса може бути безстрашною галактичною дослідницею, хоч і не схожа на героїнь розважального потоку.
Вона й далі тягла мене, тож я мусив іти. Щось було не так з одним стегновим суглобом. Ох, точно, мене ж туди поранили. Крізь порвану натільну шкіру стікала кров. Я простягнув руку до шиї. Гадав, що намацаю діру, але там щось застрягло.