У мене найкращі в світі клієнти.
І тут підімкнувся слух.
— Я знерухомив його через хаб-систему, — сказав Ґуратин.
Ага. Ну, це багато пояснює. Контролюючи систему безпеки, я наказав їй обмежити хаб-системі доступ до свого потоку та запустив складений мною протокол дій на випадок надзвичайної ситуації. Я вбудував у систему цю функцію, щоб мати змогу підмінити годину-дві відео та аудіо записів, які вела хаб-система, на фонові шуми бази. Всім, хто слухає нас зараз через хаб-систему чи спробує згодом прокрутити запис, здасться, що всі різко змовкли.
Слова Ґуратина виявилися несподіванкою, бо залунали обурені вигуки. Насамперед від Ратті, Волеску та Аради.
— Небезпеки немає, — нетерпляче заговорила Пін Лі. — Вистреливши в себе, він обірвав завантаження. А кілька фрагментів чужинського коду, які встигли скопіюватися, я змогла видалити.
— Ти хочеш провести власну діагностику, бо… — почала Оверс.
Я чув цю розмову і з кімнати, і з потоку, тому перемкнувся на візуал камери. Менса підняла руку, вимагаючи тиші:
— Ґуратине, що сталося?
— Поки мех був вимкнений, я скористався хаб-системою, щоб отримати частковий доступ до його внутрішньої системи та лоґів. Хотів вивчити низку аномалій, які помітив у потоці, — він вказав на мене. — Цей мех чужинський сам по собі. Він хакнув модуль контролю.
На розважальному потоці в такі миті кажуть: «От лайно».
Через камери безпеки я бачив, що всі здивувались, але не стривожилися. Поки що.
Пін Лі, яка, здається, щойно порпалася в моїй локальній системі, схрестила руки на грудях. На її обличчі застиг різкий, скептичний вираз.
— Мені в це важко повірити, — вона не додала «засранцю», але це читалося в тоні. їй не сподобалося, що сумніваються в проведеній нею експертизі.
— Він може більше не коритися нашим наказам. Його поведінку ніхто не контролює, — почав закипати Ґуратин. Йому теж не сподобалося, що його експертизу ставлять під сумнів, але він не демонстрував цього так відверто, як Пін Лі. — Я показав свій аналіз Волеску, і він зі мною згоден.
На мить я відчув себе зрадженим, але це дурниця. Волеску — мій клієнт, і я врятував його тому, що це моя робота, а не тому, що він мені подобається. А тоді Волеску сказав:
— Яз тобою не згоден.
— Тобто модуль контролю працює? — запитала Менса, переводячи насуплений погляд з одного вченого на іншого.
— Ні, однозначно, хакнутий, — пояснив Волеску. Коли його не атакує гігантська фауна, він доволі спокійний. — Зв’язок модуля з системою безпеки частково розірвано. Вона може передавати команди, але не змусити їх виконувати. Вона не здатна контролювати поведінку меха або покарати його. Але якщо він рятував наші життя та дбав про нас без зовнішнього примусу, це дає ще більше підстав йому довіряти.
Ну так, він мені дійсно подобається.
Ґуратин сказав:
— Відколи ми тут, постійно маємо саботаж. Відсутні звіти про ризики, відсутні ділянки мали. Вартмех — частина цього. Він діє в інтересах компанії, а вона з якоїсь причини не хоче, щоб цю планету досліджували. Ось що, певно, сталося з «Дельта-Випадом».
Ратті дочекався миті вклинитися в розмову та перебити Ґуратина:
— Точно коїться щось дивне. Якщо вірити технічним показникам «Дельта-Випаду», в них мало бути три вартмехи, але на їхній базі мехів чомусь швендяло аж п’ятеро. Хтось влаштовує нам диверсії, але не думаю, що наш вартмех — одна з них.
Наостанок висловилася Бгарадвадж:
— Волеску та Ратті мають рацію. Якби компанія наказала вартмеху нас повбивати, ми б уже валялися мертві.
— Він же попередив про бойовий модуль! — оскаженіла Оверс. — Сказав, щоб ми вбили його! На біса йому так робити, якщо він хотів нам нашкодити?
Вона мені також подобається. І хоча я понад усе не хотів би долучатися до їхньої розмови, настав час і мені заговорити.
Тримаючи очі заплющеними, я стежив за людьми через камеру безпеки, бо так простіше. Змусив себе сказати:
— Компанія не намагається вас повбивати.