Клієнти злякалися. Ґуратин щось затараторив, а Пін Лі шикнула на нього. Менса ступила вперед, насторожено дивлячись на мене. Вона тепер стояла дуже близько, а Ґуратин та інші збилися круг неї. Бгарад-вадж сиділа в кріслі трохи далі.
— Вартмеху, звідки ти це знаєш? — запитала Менса.
Навіть через камеру мені було важко. Я спробував вдати, ніби повернувся у свій бокс.
— Бо якби компанія хотіла влаштувати проти вас диверсію, то отруїла б запаси через систему рециркуляції. Щоб це мало вигляд нещасного випадку.
Отут усі й замислилися, наскільки легко компанія може запустити диверсію через власну систему життєзабезпечення.
— Але це б тоді… — почав Ратті.
Ґуратин насупився ще більше:
— Цей мех і раніше вбивав людей. Тих, яких мав захищати. На його рахунку п’ятдесят сім шахтарів.
Пригадуєте, я казав, що, хакнувши свій модуль контролю, міг стати масовим убивцею? Не лише міг. А таки став.
Я не хотів пояснювати, але мусив:
— Я не зламував модуль контролю, щоб убити клієнтів. Він вийшов з ладу, бо тупа компанія купує найдешевші деталі. Модуль зламався, я втратив контроль над своїми системами і всіх повбивав. Компанія виправила дефект і встановила мені новий модуль. Я хакнув його, щоб це не повторилося.
Мені здається, так і було. Напевне я знав тільки одне: відколи я хакнув модуль контролю, такого не траплялося.
Волеску, засмучений, ледь помітно знизав плечима:
— Лоґи підтверджують це, бо мех вважає, що було саме так.
— І я от сиджу тут, жива, — зітхнула Бгарадвадж. Цього разу запала зловісна тиша. Через потік я бачив, як непевно завовтузилася Пін Лі, зиркаючи то на Оверс, то на Араду. Ратті чухав обличчя. Менса тихо запитала:
— Вартмеху, в тебе є ім’я?
Я не дуже зрозумів, що їй треба.
— Ні.
— Він називає себе вбивцеботом, — сказав Ґуратин. Я розплющив очі й подивився на нього. Не зміг стриматися. З їхніх виразів я зрозумів, що мої почуття відбилися на обличчі, а я таке ненавиджу.
— Це особисте.
Мовчанка затяглася. Нарешті заговорив Волеску:
— Ґуратине, ти хотів знати, як він проводить свій час. Саме це ти спершу шукав у лоґах. Розкажи всім.
Менса звела брови догори:
— Ну і?..
Ґуратин вагався.
— Відколи ми сіли на цю планету, він завантажив сімсот годин розважальних програм. Переважно серіали. Найбільше дивився якесь «Місячне святилище», — чоловік похитав головою, ніби не вірячи власним словам. — Швидше за все, мех використовував ці файли, щоб зашифрувати дані для компанії. Не міг же він усе це передивитися? Не в таких обсягах. Ми б помітили.
Я фиркнув. Він мене недооцінює.
— Це той серіал, де юристка колонії вбиває наглядача за тераформуванням, що був допоміжним донором для її імплантованої дитини? — запитав Ратті.
Я знову не стримався й гарикнув:
— Вона не вбивала! Це тупа брехня!
Ратті повернувся до Менси:
— Він його таки дивився.
На її обличчі відобразилося зачарування.
— Але як ти хакнув модуль контролю? — подала голос Пін Лі.
— Усе обладнання компанії однакове.
Якось в одному з отриманих мною завантажень були всі технічні характеристики систем компанії. Я нудився в боксі й не мав чим зайнятися, тож почав гратися з кодами модуля контролю.
Ґуратин явно не збирався міняти свою думку, але нічого не сказав. Я вирішив, що йому немає чого сказати, тому настала моя черга говорити:
— Ви помиляєтеся. Хаб-система дозволила вам прочитати мої лоґи, дозволила дізнатися про хакнутий модуль контролю. Це частина її диверсії. Вона хоче, щоб ви перестали мені довіряти, бо я намагаюся зберегти вам життя.
— Ми не будемо тобі довіряти, — відказав Ґуратин. — І лишимо знерухомленим.
Ага, дуже смішно.
— Це не спрацює.
— Чому ж?
Я скотився зі столу, схопив Ґуратина за горло і пришпилив його до стіни. Все сталося швидко. Він не встиг зреагувати. Я дав усім секунду осмислити те, що сталося, видихнути, а Волеску — ще й тихо гикнути.
— Бо хаб-система збрехала вам, що я знерухомлений.
Ґуратин збуряковів, але не настільки сильно, як міг би, коли б я почав тиснути. Перш ніж хтось ворухнувся, Менса спокійно та чітко промовила:
— Вартмеху, було б добре, якби ти відпустив Ґуратина. Будь ласка.
Вона справді гарна командирка. Неодмінно влізу в її особову справу і впишу це туди. Навіть не уявляю, що має статись, аби вона розізлилася, закричала чи допустила паніку серед команди.
— Ви мені не подобаєтеся, — звернувся я до Ґуратина, — але решта команди мені до вподоби, а вони з незрозумілих для мене причин вас люблять.