Я відпустив його і відійшов. Оверс кинулася до Ґуратина, Волеску поклав йому руку на плече, але Ґуратин від усіх відмахнувся. Я навіть сліду на його шиї не лишив.
Я досі спостерігав за людьми через камеру — так простіше, ніж дивитися прямо на них. Крізь мою подерту натільну шкіру виднілися деякі з’єднання органічних і неорганічних частин. Я таке ненавиджу. Шоковані, всі досі стояли непорушно. Ніхто не знав, що робити. Зрештою Менса різко вдихнула:
— Вартмеху, можеш перекрити хаб-системі доступ до записів камери безпеки з цієї кімнати?
Я поглянув на стіну біля її голови:
— Вже зробив це, коли Ґуратин сказав, що знає про мій хакнутий модуль контролю. А тоді видалив цю частину. З системи безпеки відео та аудіо транслюється в хаб-систему з п’ятисекундною затримкою.
— Добре, — кивнула Менса. Вона намагалася налагодити зі мною зоровий контакт, але я поки що його уникав. — Без модуля контролю ти не мусиш виконувати наші чи будь-чиї накази. Але так було весь час, що ми тут.
Решта мовчали, і я збагнув, що вона зверталася не тільки до мене, а й до всіх.
— Я хочу, щоб ти лишився частиною нашої групи, принаймні доки ми не заберемося з цієї планети знов у безпечне місце. Після цього обговоримо твої бажання. Але обіцяю: не скажу компанії чи будь-кому за межами цієї кімнати ані слова про тебе і твій хакнутий модуль.
Я зітхнув, примудрившись зробити це майже непомітно. Авжеж, вона мусить так казати. Що їй лишається?
Я намагався вирішити, чи вірити їй і чи взагалі це важливо, аж раптом накрило розуміння: мені байдуже. Дійсно байдуже.
— Гаразд, — відказав я.
Камера потоку показала, що Ратті та Пін Лі перезирнулися. Ґуратин скривився, випромінюючи скепсис, а Менса просто запитала:
— Хаб-система може знати про твій модуль контролю?
Прикро визнавати, але треба розповісти. Хакнути себе — то одне, але ж мені довелося хакнути й інші системи. Я не знав, як люди відреагують на це.
— Може. Коли ми прибули на планету, я зламав хаб-систему, аби вона не помітила, що відправлені на модуль контролю команди виконуються не завжди. Якщо хтось зламав хаб-систему ззовні, не знаю, чи це досі так працює. Але хаб-система точно не знає, що про це знаєте ви.
Ратті схрестив руки на грудях і нервово згорбився:
— Треба вимкнути цю штуку, інакше вона нас уб’є, — він поморщився й зиркнув на мене: — Вибач, я мав на увазі хаб-систему.
— Жодних проблем, — відказав я.
— Отже, ми вважаємо, що хаб-систему хтось зламав ззовні, — повільно промовила Бгарадвадж, наче намагаючись переконати в цьому себе. — А ми точно знаємо, що це не компанія?
— «Дельта-Випад» запустила маячок? — поцікавився я.
Менса насупилась, а Ратті замислився.
— Ми перевірили це на зворотному шляху, коли стабілізували твій стан. Його знищили. Якби ті, хто напав на нас, були в змові з компанією, то б не мали причин так робити.
Усі змовкли. З виразів облич було зрозуміло: їх обсіли важкі думки. Хаб-система, що контролює базу, яка забезпечує всіх їжею, сховком, фільтрованим повітрям та водою, намагалася їх убити. А на їхньому боці лише вбивцебот, який просто хоче, аби всі заткнулись і дали йому спокій, щоб він міг весь день дивитися розважальний потік.
До мене підійшла Арада і поплескала по плечу:
— Вибач. Мабуть, це все дуже неприємно. Після того, що той мех зробив з тобою… Як ти?
Забагато уваги. Я крутнувся на місці й відійшов у куток, відвернувшись від людей.
— Я знаю про ще дві спроби диверсій. Коли Нападник атакував докторку Бгарадвадж та Волеску, а я помчав їм допомагати, хаб-система відправила на мій модуль контролю команду скасування. Я подумав, що стався глюк через надзвичайний потік медсистеми, яка намагалася заглушити хаб-систему. Коли ж докторка Менса летіла на малій цикаді перевіряти найближчу картографічну аномалію, автопілот вимкнувся якраз біля гірського хребта.
Здається, це все. А, ще одне.
— Перед тим як ми полетіли до «Дельта-Випаду», хаб-система завантажила з супутника пакет оновлень для мене. Я його не встановив. Мабуть, вам варто поглянути, що там мені наказують.
— Пін Лі, Ґуратине, — заговорила Менса, — можете відключити хаб-систему, не ставлячи під загрозу систему життєзабезпечення, і запустити наш маячок так, щоб вона не втрутилася?
Пін Лі зиркнула на Ґуратина й кивнула.
— Залежить від того, в якому стані вона має лишитися, коли ми завершимо.