Мабуть, так. Ми все перевірили й переконалися, що їхні цикади на місці, але неможливо було сказати, чи прилітав ще хтось. Поки ми це обговорювали, я швидко перевірив через безпековий потік наш периметр. Дрони патрулювали територію, сенсори тривоги реагували на запити.
— Але навіщо? — запитала Оверс. — Навіщо пускати незнайому групу до себе? Групу, про існування якої їх не попередили.
— Ви б теж так зробили, — сказав я.
Мені слід було б тримати рот на замку. Хай би думали, що я нормальний, слухняний вартмех. Годі нагадувати їм, хто я такий. Але я хотів навчити їх обережності.
— Якби тут приземлилася незнайома група, і всі привітно так повідомили, що тількино прибули, і вони б такі: «Ох, обладнання нашоїмедсистеми вийшло з ладу, нам потрібна допомога», — ви б їх впустили. Навіть якби я сказав вам цього не робити і нагадав, що це порушує протокол безпеки компанії.
Я злився чи що. Багато правил компанії дурні й призначені для підвищення прибутків, але певні з них існують не просто так. Не пускати на базу незнайомців — одне з таких.
Арада та Ратті, скривившись, перезирнулися.
— Цілком можливо, такі сталося б, — визнала Оверс.
Менса сиділа мовчки і слухала нас.
— Думаю, все було значно простіше: вони представилися нами.
Настільки просто? Я розвернувся й поглянув їй у вічі. Менса замислено насупила брови:
— Вони приземлилися, представилися нами і сказали, що потребують допомоги. Якщо в них є доступ до нашої хаб-системи, то підслухати розмови по кому-нікатору — не проблема.
— Коли вони прилетять сюди, то «Дельта-Випад» уже не представляться, — сказав я.
Багато залежало від того, що вони за люди: відразу мали намір позбутися конкурентних дослідницьких груп чи вирішили так зробити, коли прибули? У них можуть бути оснащені зброєю літальні апарати, бойові вартмехи та озброєні дрони. Я витяг із бази даних кілька прикладів та розкидав у потоки людей для ознайомлення.
Потік медсистеми доповідав, що серцебиття Ратті, Оверс та Аради щойно підскочило. У Менси ні, бо вона вже встигла про це подумати. Ось чому вона відрядила Пін Лі та Ґуратина вимкнути хаб-систему.
— Що ми робитимемо, коли вони прилетять сюди?
— Будемо не тут, — кинув я.
Може здатися дивним, що тільки Менсі спало на думку покинути базу, поки ми чекаємо на допомогу, яка прибуде за покликом маячка; але все ж вони не безстрашні галактичні дослідники. Звичайні люди, які виконують свою роботу і зіткнулися з жахливими обставинами.
Їм це постійно втокмачували в голови. Говорили на попередньому інструктажі, під час підписування відмов від претензій до компанії, в дослідницьких пакетах з інформацією про ризики та під час брифінгу, який провів їхній вартмех після прильоту: вони в невідомому, потенційно небезпечному регіоні майже не дослідженої планети. Виходити з бази без дотримання належних заходів безпеки заборонено. Ми навіть ніколи не літали на дослідження вночі. Людям важко усвідомити, що набити обидві цикади наборами першої необхідності та полетіти геть безпечніше, ніж лишатися на базі.
Але коли Пін Лі з Ґуратином вимкнули хаб-систему, а Волеску розпакував призначене для мене оновлення з супутника, усвідомлення прийшло дуже швидко.
Бгарадвадж коротко змалювала нам ситуацію по комунікатору, поки я вдягав назад додатковий шар натільної шкіри та броні.
— Вони могли отримати контроль над вартмехом. Інструкції дуже конкретні, — завершила вона. — Він мав надати їм доступ до медсистеми та системи безпеки.
Я натягнув на голову шолом і опустив забороло. Відчуття майже таке ж приємне, як коли я виявив, що з моєї голови прибрали модуль бойового управління. Ти чудова, броня. Ніколи більше тебе не зніму.
Менса підключилася до комунікатора:
— Пін Лі, що з маячком?
— Я ішціювала запуск, і сигнал пішов, — вона говорила роздратованіше, ніж зазвичай. — Але хаб-система вимкнена, тому підтвердити зліт не можу.
Я запропонував відрядити на розвідку дрон. Вдалий запуск маячка зараз дуже важливий. Менса схвалила пропозиціїо, і я віддав наказ одному зі своїх безпілотників.
З міркувань безпеки наш маячок розташовувався за кілька кілометрів від бази, але я вирішив, що ми почуємо запуск. Або ні. Я ще такого не робив.
Усі вже отримали вказівки від Менси і бігали по базі. Я завантажив зброю та запасні дрони й підхопив кілька ящиків. Через камери безпеки ловив уривки розмов.
«Стався до нього як до особистості», — говорила Пін Лі Ґуратину. «Він і є особистість», — наполягала Арада.