Тому відсутність на нашій мапі шести секцій виявилася для мене новиною. Пін Лі та Ґуратин помітили відмінності, і Менса захотіла дізнатися мою думку: це просто дешевий дослідницький пакет з баґами чи маємо злам? Я відчув щиру вдячність за те, що ми спілкувалися через потік і вона не примушувала мене говорити через комунікатор по-справжньому. У стані цієї вдячності я навіть висловив чесну думку: ймовірно, наш дослідницький пакет — неякісна дешевка, але єдиний спосіб дізнатися напевне — це вийти з бази, перевірити одну з відсутніх секцій і з’ясувати, чи є там щось, крім нудного планетарного ландшафту. Звісно, я висловився інакше, але мав на увазі саме це.
Вона відволіклася від потоку, проте я лишався напоготові, адже знав, що Менса схильна до швидких рішень, і якщо я повернуся до серіалу, то муситиму знову перерватись. Я глянув на дані з задньої камери з видом на хаб, аби підслухати розмову. Люди хотіли з’ясувати правду і ходили туди-сюди, обмірковуючи, варто чекати чи ні. Вони щойно зв’язалися через комунікатор з «Дельта-Випадом» з іншого континенту, і та група погодилася надати копії відсутніх файлів з дослідницького пакета. Деякі клієнти спершу хотіли перевірити, чи не бракує чогось іще, інші — вийти просто зараз, тощо-тощо, бла-бла-бла.
Я знав, чим усе завершиться.
Передбачалася коротка подорож, що зовсім трохи виходила за межі їхньої звичної зони досліджень. Однак клієнти точно не знали, куди саме летять, а це тривожно з міркувань безпеки. Якби світ існував на засадах розуму, то я мусив би піти сам, але через модуль контролю доводиться перебувати в радіусі ста метрів хоча б від одного з клієнтів, інакше підсмажуся. Команда знає про це, тому якщо я запропоную податися в самостійну подорож через увесь континент, це викличе підозри.
Тож коли Менса знову відкрила потік, повідомляючи, що вони вирушають, я сказав: згідно з протоколами безпеки, маю відправитися з ними.
РОЗДІЛ 3
Ми приготувалися вирушати на початку денного циклу, засвітла. Супутниковий звіт про погоду обіцяв гарний день для польотів та збирання даних. Я перевірив медсистему й побачив, що Бгарадвадж уже прийшла до тями і розмовляє.
Лише допомігши завантажити обладнання до малої цикади, я збагнув, що летітиму у відсіку екіпажу.
Принаймні я був у броні та непрозорому шоломі. Але коли Менса сказала мені зайняти місце другого пілота, виявилося, що все не настільки жахливо, як я спершу уявив. Арада та Пін Лі не намагалися зі мною заговорити, а Ратті навіть відвернувся, коли я пройшов повз нього в кабіну пілота.
Усі старались не дивитися на мене й не звертатися прямо, тому, щойно ми піднялися в повітря, я побіжно проглянув записи їхніх розмов, які робила хаб-система. Я переконував себе, що все минуло не так погано, якщо Менса запропонувала мені позависати в хабі з командою, ніби я типу справжня людина.
Однак я наїжачився, ознайомившись із тим, про що вони говорили, коли я пішов. Ні, все значно гірше, ніж мені здавалося. Вони погодилися «не тиснути на мене» й були до нестерпного милі. Я більше ніколи не зніму шолома. Я й половини цієї дурної роботи не зроблю, якщо муситиму говорити з людьми.
Це мої перші клієнти, які раніше не мали досвіду взаємодії з вартмехами, тож я міг очікувати на подібну реакцію, якби задумався про таке. Великою помилкою було показатися їм без броні.
Принаймні Менса й Арада відмовили тих, хто хотів зі мною поговорити. Так, поговорити з вбивцеботом про почуття. Ідея така болісна, що моя ефективність упала до 97 відсотків. Я б краще знову заліз у пащу Нападника.
Поки я переймався своїми думками, люди поглядали з вікон на кільце, перевіряли у своїх потоках, як цикада сканує новий ландшафт, і теревенили з тими, хто лишився на базі стежити за нашим пересуванням. Я відволікся, але зреагував, коли автопілот вимкнувся.
Це могло б стати проблемою, але я сидів у кріслі другого пілота, тому вчасно перехопив керування.
Та навіть якби мене тут не було, нічого страшного не сталося б, бо керувала цикадою Менса, а вона завжди тримає руки на штурвалі.
Хоч автопілот планетарного корабля значно простіший за повноцінну систему бот-пілота, деякі клієнти все одно вмикають його і йдуть у хвіст апарата займатися своїми справами чи спати. Менса так не робила і завжди стежила, щоб інші під час польоту теж дотримувалися її правил. Вона тільки щось замислено пробурмотіла й скорегувала курс подалі від гір, в які ми могли врізатися через застопорений автопілот.