Модель Путнема (SLIM). Найбільш поширена модель аналітичної групи. Створена для проектів обсягом понад 70 000 рядків коду, модель ґрунтується на твердженні, що витрати на розробку ПО розподіляються згідно з кривими Нордена-Рейлі, які є графіками функцій, що розподіляє робочу силу за часом. Загальний вигляд подібної функції:
де v - набуте значення; t- час, a v0 і tp - параметри, що визначають функцію. Для великого значення t крива прагне до параметра v0 , який називається cost scale factor parameter, функція зростає найшвидше при t = tp Основною причиною такої поведінки моделі було те, що спочатку дослідження Нордена ґрунтувалися не на теоретичній основі, а на спостереженнях за проектами, не пов'язаними з ПО (машинобудування, будівництво). Тому немає наукового підтвердження, що програмні проекти потребують такого ж розподілу робочої сили. Навпаки, часто кількість людино-годин, потрібних проекту, може різко змінитися, зробивши оцінку непридатною до використання. Після ряду емпіричних спостережень Путнем виразив робоче рівняння моделі у формі:
де Size - розмір коду в LOC; С - технологічний фактор; Е- загальна вартість проекту в людино-годинах; t - очікуваний час реалізації проекту.
Технологічний фактор включає в себе характеристику проекту в таких аспектах: методи управління розуміння процесу, якість використаних методів інженерії ПО, рівень використаних мов програмування, рівень розвитку середовища, навички та досвід команди розробників, складність додатків.
Рівняння для загальної вартості Е мас вигляд:
де D0 - коефіцієнт, що виражає кількість необхідної робота (значення від 8 до 12 означає, що ПО повністю нове, з великою кількістю зв'язків; значення до 27 - потрібне перероблення наявного коду)- Зв'язуючи два рівняння, отримаємо таке
які показують, що витрати пропорційні розміру коду в степені 9/7 ≈ 1/286. Це досить близько до моделі Б. Боема, де даний чинник знаходиться у межах від 1,05 до 1,20 [10].
У 1991 році Путнемом була представлена альтернативна реалізація моделі, виконана за замовленням Quantitative Software Management (QSM) Inc. і застосована в комплексі SLIM Estimate для оцінювання вартості ПЗ [14]. Повне рівняння в цій реалізації виглядає як: Е = 125 ∙ B(SLOC/P)3 ∙ (1/Schedule4).
Якщо на загальний час реалізації проекту обмеження не накладаються, то можливе використання спрощеного рівняння
тут В - чинник спеціальних навичок; Р - чинник продуктивності; Schedule - час розробки ПЗ графіку (у місяцях), Рівняння може бути використане, якщо передбачувані витрата понад 20 люднно-місяцїв.
Використання наведених рівнянь потребує знання параметра Р. Для його визначення використовується спеціальна таблиця, що містить значення параметра Р, залежні від середовища застосування, що розробляється.
Модель COCOMO. Сім'ю моделей COCOMO було створено в 1981 році на основі бази даних про проекти консалтингової фірми TRW.
COCOMO є третьою моделлю, орієнтованою на використання в трьох фазах життєвого циклу ПО: базова (Basic) - застосовується на етапі вироблення специфікацій, вимог, розширена (Intermediate) - після визначення вимог до ПО; поглиблена (Advanced) - використовується після закінчення проектування ПЗ. У загальному вигляді рівняння моделей має вигляд:
де Е - витрати праці на проект (у людино-місяцях); S - розмір коду (у KLOC); EAF - чинник уточнення витрат (effort adjustment factor). Параметри a і b залежать від виду застосування, що розробляється, який може бути таким:
- відносно простий проект, робота над яким ведеться однорідною командою розробників, вимоги носять рекомендаційний характер, відсутня заздалегідь вироблена вичерпна специфікація (наприклад, нескладне прикладне програмне забезпечення);
- проект середньої складності, робота над яким ведеться змішаною командою розробників, Вимоги до проекту визначаються специфікацією, проте можуть змінюватися в процесі його розробки (наприклад, програмне забезпечення системи управління банківським терміналом);
- проект, який повинен бути реалізованій! у жорстких рамках заданих вимог (наприклад, програмне забезпечення системи управління польотами),
У базовій моделі чинник EAF береться рівним одиниці. Для визначення значення цього чинника в розширеній моделі використовується таблиця, що містить ряд параметрів, які визначають вартість проекту. Використовуючи поглиблену модель, спочатку виконують оцінювання з використанням розширеної моделі на рівні компонента, після чого кожен параметр вартості оцінюється для всіх фаз життєвого циклу ПЗ.