Але несподівано ми помічаємо вказівку з того боку, в який досі ще й не дивилися. Наша мова, в якій нема нічого випадкового, бо мова — скарбниця давніх знань і в ній немає жодного зайвого чи непотрібного слова, — отож наша мова таки щось знає і називає його, хоч як дивно, «снами наяву». Сни наяву — це фантазії (витвори фантазії); це дуже поширені феномени, які можна спостерігати знову-таки і в здорових, і в хворих і дуже легко вивчати на власній особі, найприкметніше в цих фантастичних мареннях те, що вони дістали назву «снів наяву», тоді як їм не властиві обидві спільні риси сновидь. Зв’язку зі спанням суперечить уже сама їхня назва, а щодо другої спільної риси — то в них немає ніяких переживань чи галюцинацій, людина просто щось собі уявляє; вона знає, що фантазує, нічого не бачить, а тільки мислить. Ці сни наяву з’являються перед статевим дозріванням, часто вже у старшому дитячому віці, тривають до кінця статевого дозрівання, а потім або зникають, або зберігаються аж до смерті. Зміст цих фантазій визначають украй прозорі мотиви. Це сцени і події, в яких дістають сатисфакцію егоїстичні честолюбні і владолюбні прагнення або еротичні бажання. У юнаків переважають честолюбні фантазії, в жінок, чиє честолюбство спрямоване на успіхи в коханні, еротичні. Але дуже часто в чоловіків на задньому плані проступають еротичні потреби, всі героїчні вчинки і осягнення спрямовані тільки на те, щоб породити жіночий захват і здобути жіночу прихильність. В усьому іншому сни наяву вкрай розмаїті й мають дуже різні долі. Вони або зникають, проіснувавши якийсь час, і їх заступають нові, або тривають дуже довго, розгортаються в цілі низки подій і пристосовуються до змін життєвих обставин. Вони, так би мовити, простують разом із часом, і час щоразу кладе на них інший відбиток, що свідчить про вплив нових ситуацій. Сни наяву — це сировина поетичної творчості, бо зі своїх марень письменник, переробляючи, перевдягаючи і просіюючи їх, будує ситуації, які відтворює у своїх оповіданнях, романах і п’єсах. Героєм снів наяву завжди є власна особа — або безпосередньо, або досить прозоро ідентифікована з кимсь іншим.
Можливо, сни наяву мають таку назву через те, що в них дуже схожий зв’язок із дійсністю, і сама назва свідчить, що їхній зміст слід вважати за таку ж нереальність, як і зміст сновидь. А можливо, ця спільність назви пояснюється якоюсь іще невідомою нам психічною особливістю сновидь, яку ми прагнемо розкрити. А може, ми взагалі помиляємось, гадаючи, ніби однаковість найменувань має певне значення. Це питання, відповідь на яке з’ясується тільки згодом.
Лекція 6
Гіпотези і способи тлумачення
Вельмишановні добродійки і добродії! Отже, нам потрібні якісь нові шляхи, певний метод, щоб зрушити з місця в дослідженні сновидь. А тепер я вам зроблю одну виразну пропозицію. Приймімо як гіпотезу, що стане основою для всіх дальших пошуків, наступне твердження: сновиддя — не соматичний, а психічний феномен. Що це означає, ви знаєте, але що дає нам підстави визнавати таку гіпотезу? Ніщо, але й ніщо не заважає дотримуватися її. Річ ось у чому: якщо сновиддя — соматичний феномен, воно нас не обходить; воно нас може цікавити лише за умови, що це психічний феномен. Тому ми працюватимемо, гадаючи, ніби гіпотеза правдива, і побачимо, що з цього вийде. Самі результати нашої роботи вирішать, чи слід нам і далі дотримуватися свого припущення і вбачати в ньому вже цілком слушний висновок із проведених досліджень. А чого ми, власне, прагнемо досягти, навіщо працюємо? Ми прагнемо — і такою є мета взагалі всіх наукових досліджень — зрозуміти феномени, з’ясувати їхні взаємозв’язки і, нарешті, там, де можливо, поширити свою владу над ними.
Тож далі ми працюватимемо, спираючись на гіпотезу, що сновиддя — психічний феномен. У такому разі це вчинки і висловлення сновидця, але такі, що нічого нам не кажуть, бо ми не розуміємо їх. Що ви робите в тому разі, коли я вам скажу щось незрозуміле? Запитуєте мене, чи не так? А чом би й нам не вчинити так само: запитати сновидця, що означає його сон?