— Мій пане, мені треба кинути палички «і»-
— Мать твою… Але вибрала ж ти час для кидання.
— Це дуже-дуже потрібно, мій пане.
— Тут будеш кидати?
— Так.
— Тоді роби швидше. Вони можуть повернутися.
— Я швидко, пане мій.
Трубка з коробкою миттєво щезли в широких рукавах одягу китаянки. Натомість з'явилися маленька дощечка та шкіряна торбинка, з якої Манька видобула кістяні палички — короткі й довгі. Вона щось прошепотіла і кинула палички на дощечку.
— Бачиш, мій пане, — прошепотіла китаянка, — це випала «сюй». Очікування на узбіччі. Так. Не треба залишати шлях. Зручним буде брід через Велику Річку. Наближаються розбійники. Прийде троє гостей. Їх треба прийняти з повагою.
— Що ти там бурмочеш? Які ще гості?
— Гості, мій пане. Поважні гості… А в одному з тих візків, — Манька пальцем показала на карети мисливців, — сюди приїхала та людина, яку ти шукаєш.
— Самозванець Пупков?
Китаянка ствердно хитнула головою.
[Підземелля будинку північніше Тисменицької Брами, м. Станиславів, Руське воєводство, сполудня 18 червня 1761 року від Різдва Христового за новим стилем]
— Шкіра, яка є Паладіумом, — сказав Майстер Пінзель, — не дуже-то й підходить під ті описи грифа, які нам тут цитував високовчений пан Михал. На шкірі немає ніякого пір'я, ані червоного, ані чорного, ані білого. Це така гладенька срібляста шкіра з дрібними чорними цяточками. А голова в реліквії така, яку мають звірі, а не птахи. Тіло того грифа, з якого після смерті зняли Паладіум, було організоване за геометричними принципами тіла тварини, подібної до росомахи. Я фаховий скульптор, панове, й, повірте мені, трохи розуміюся на подібних речах.
— Можливо це був не класичний гриф, а напівгриф, грифон? — припустив добродій у катівському каптурі.
— Хай там як, але ми тепер знаємо з чим маємо справу, — зауважив Достойний Майстер. — Я так вважаю, мої достойні брати: сам факт того, що якісь люди століттями полюють на цю реліквію, підтверджує її неабияку метафізичну цінність. Ми зараз не будемо робити здогадок: Інквізиція, скажімо, чи не Інквізиція полює за реліквією… Це, зрештою, не так вже й важливо. Важливо те, що наші брати у Німеччині і Франції давно здогадувалися про існування врятованого від Філіпа Довіку Проклятого[35] та збереженого у таємниці містичного Спадку Тамплієрів. А нам з Вами пощастило зустріти охоронця частини того Спадку. Й сталося так, що цей охоронець потребує нашої негайної допомоги. Брати мої, ми мусимо надати йому допомогу.
— Перепрошую, Достойний, але ж… При всій моїй повазі, ми не зможемо самостійно ухвалити такого рішення, — похитав каптуром брат-тайлер.
— Дозвольте до слова, брати, — рішуче втрутився кавалер Анцо й не чекаючи дозволу висловився, супроводжуючи свої зауваги емоційними жестами:
— Вважаю, що ще небезпечніше почати зараз от листування з Великою Ложею. Шпигуни австрійської поліції перечитують майже всю кореспонденцію, яка йде через землі Імперії. А серед кур'єрів можуть виявитися зрадники. Брати мої, я наголошую на тому, що ціна помилки надзвичайно висока. Надзвичайно… Я дозволю собі нагадати цьому шанованому зібранню, що у випадку нашого провалу реліквія Гіса Цивілія може стати страшним знаряддям боротьби проти всіх гностиків[36].36 Якщо святенники, не допусти Боже, заволодіють реліквією, вони негайно проголосять її горезвісною шкірою демона Бафомета, речовим та незаперечним свідченням диявольського походження нашої Традиції. В них навіть з'явиться підстава скликати спеціальний Собор або ж щось подібне для оголошення екуменічного прокляття[37] усім древнім та новітнім гностичним згромадженням, що нині працюють на поширення Світла. Під ударом опиняться не тільки залишки Ордену Храму, але й уся наша європейська мережа, розенкройцери, філалети та брати-гормогони. Справа Свободи зазнає втрат у всій Європі.
— Та й у всьому світі. — додав Достойний Майстер.
У підземеллі запала мовчанка. Всі відчули тягар тієї вселенської відповідальності, що впала на маленьке товариство станиславівських гностиків. Полегшало тільки Майстрові Пінзелеві. Він знову почувався частиною Великої Справи. Часи самотності минули, і Майстер із задоволенням сказав самому собі: «Все було недарма, Хуане. Недарма».
— Можна, поки що, сховати реліквію тут, у наших землях, — припустив Михал.
— Можна, — погодився Достойний Майстер і звернувся до Пінзеля: — А ви, охоронцю, що думаєте з цього приводу?
— Я довго міркував про це, — сказав той. — Ба, більше, я, здається, знайшов оригінальний спосіб, як зберегти Паладіум у таємниці. Його вже не можна зберігати згорнутим у скрині. Він від того гниє. Тому я зробив скульптуру з двома фігурами: жіночою і грифа. Цю скульптуру я назвав «Дві Величні та Рівноправні Свободи, що вбивають одна одну». Кавалер Анцо її бачив. Фігура грифа помальована срібною фарбою. Якщо натягти на неї шкіру і закріпити, то ніхто ніколи не здогадається, що це справжня шкіра, а не покриття. Тільки треба, щоб скульптура стояла в сухому провітрюваному приміщенні; й так стояла, щоб ніхто не замацував шкіру доторками. Й не дихав біля неї. А ще слід призначити молодих охоронців Паладіуму на майбутні десятиліття.
35
Достойний Майстер мав на увазі Філіпа IV, короля Франції у 1285—1314 роках, який намагався знищити Орден Тамплієрів.
36
Містики, які вірять в можливість пізнання (досягнення) Божественного через ритуали та медитативні практики.