Ця ідеологічна подібність — не єдине, що робить дослідження XV та XVI століть особливо потужною вихідною точкою для розуміння сучасного стану речей. Важливою також є сильна схожість станів суспільства, тож я спробую продемонструвати, як саме ця схожість пояснює подібності між епохами на рівнях ідеології та психології. Як зараз, так і тоді традиційному способу життя більшості населення загрожували революційні зміни економіки й соціального порядку. Як і сьогодні, влада монополій та могутність капіталу найбільше загрожували середньому класу, і саме ця загроза мала важливий вплив на дух та ідеологію тієї частини суспільства, якій вони загрожували, через загострення у людини відчуття самотності й незначущості.
Розділ III
Свобода в епоху Реформації
1. Середньовічні передумови і Ренесанс
Картина Середньовіччя[26] викривлена у двох аспектах. Сучасний раціоналізм розглядає Середньовіччя як темний період історії людства і вказує на тотальну відсутність особистої свободи, експлуатацію мас населення незначною меншістю, на обмеженість поглядів, за яких навіть мешканець села, розташованого недалеко від міста, сприймався містянами як небезпечний і підозрілий чужинець — не кажучи вже про якогось іноземця, а також на повсюдне поширення забобонів і невігластва. З іншого боку, Середньовіччя ідеалізується, особливо реакційними філософами, а інколи й прогресивними критиками сучасного капіталізму. Вони вказують на почуття солідарності, підпорядкування економіки потребам людей, прямоту й визначеність стосунків між людьми, наднаціональний характер католицької церкви, на відчуття безпеки, притаманне людині Середньовіччя. Обидві ці картини правдиві, проте кожна з них стає хибною, якщо малювати одну з них, заплющивши очі на іншу.
На відміну від сьогодення, Середньовіччя характеризувалося відсутністю особистої свободи. Раніше кожна людина була прикута до своєї ролі в суспільному порядку. Людина практично не мала шансів на соціальну мобільність — перехід з одного класу до іншого, — як і не мала можливості пересуватися географічно до іншого міста чи країни. За деякими поодинокими винятками, людина взагалі змушена була лишатися все своє життя там, де народилася. Вона часто навіть не могла вдягатися на власний розсуд чи їсти те, що хотіла. Ремісник мав продавати за певною ціною, а селянин — торгувати у визначеному місці на ринку міста. Член гільдії не мав права відкривати бодай якісь технічні таємниці виробництва комусь, хто не належав до його гільдії, і був зобов’язаний допускати своїх колег по цеху до будь-якої вигідної угоди щодо закупівлі сировини. Особисте, економічне й суспільне життя регламентувалося правилами та обов’язками, що поширювалися практично на всі сфери діяльності.
Однак якщо людина не була вільною у сучасному розумінні, то також не була самотньою чи ізольованою. Від самого народження кожен мав чітке й незмінне місце в соціальному світі, яке не підлягало обговоренню, а це означало, що кожен був інтегрований у впорядковане ціле, тому й життя окремої людини мало сенс і не давало приводу для сумніву. Особистість ототожнювалася з місцем людини в суспільстві: це був селянин, ремісник, лицар, а не індивід, який на власний розсуд обрав ту чи іншу професію. Соціальний порядок сприймався як природний, і, посідаючи в ньому визначене місце, людина отримувала почуття безпеки й належності. Конкуренція було відносно малою. Людина від народження отримувала власну нішу в економічній структурі, що забезпечувало їй певний рівень проживання, гарантований традицією, хоча це також зумовлювало певні економічні зобов’язання до тих, хто перебував на вищих сходинках соціальної ієрархії. Але в межах цієї соціальної ніші індивід загалом мав достатньо свободи для самовираження як у плані роботи, так і в плані економічної діяльності. Хоча тоді не було індивідуалізму в сучасному розумінні необмеженого вибору між різними життєвими сценаріями (ця свобода вибору значною мірою — абстракція), було доволі багато проявів конкретного індивідуалізму в реальному житті.
26
Говорячи про «середньовічне суспільство» та «дух Середньовіччя» на противагу «капіталістичному суспільству», ми маємо на увазі ідеальні типи. Звісно ж, доба Середньовіччя не скінчилася раптово, і, відповідно, цієї ж миті не постало сучасне суспільство. Усі економічні й соціальні сили, притаманні сучасному суспільству, зародилися вже в середньовічному суспільстві XII, XIII та XIV століть. У період пізнього Середньовіччя зростала роль капіталу і водночас посилювався антагонізм між соціальними класами в містах. Як завжди буває в історії, усі елементи нової соціальної системи виникли за старого порядку. Нам важливо бачити, скільки елементів сучасного суспільства існувало ще в пізньому Середньовіччі й скільки з них і надалі наявні в сучасному суспільстві. Проте якщо, наголошуючи на цій тяглості, хтось намагається мінімізувати фундаментальні відмінності між середньовічним і сучасним суспільством або навіть відкинути концепції «середньовічного суспільства» чи «капіталістичного суспільства» як ненаукові, то в такий спосіб ця людина в принципі блокує будь-яке теоретичне розуміння історичного процесу. Такі спроби, замасковані під наукову об’єктивність та достовірність, насправді зводять соціальне дослідження до збирання нескінченної кількості деталей, але заважають розумінню структури суспільства та його динаміки.