З українських джерел.Травлю я анекдотиПро все вже і про всіх,Щоб це було в Союзі,Хіба ж таке б я смів?А те, що в нашім шлункуУ всіх уже бурчить,То ж, вибачте, потрібноІ шлунку відпочить.Зате що хочу можу -У вічі всім сказать,І навіть ПрезидентаДо мамочки... послать.І я вже не боюся,Що вишлють в Магадан,Бо ж в нас свобода слова,А я сьогодні – пан...Печи вже, що захочеш,Тебе не стануть бить,То як же нову владу,Скажіть нам, не любить?Кричи вже скільки хочеш,Хоч лобом бий в паркан,Й ніхто тобі не скаже,Що ти, браток, баран...22.10.1992 р. ЗАГАДКАЯ не ораю й не пасу,Зате їм сир і ковбасу.21.5.1997 р. ЖЕБРАКИЛюдей, якщо сказать між нами,Ніби створили жебраками,Щоб ми, відтоді як родились,То щось у кожного просили.У Бога, щоб гріхи простив,Яких ще ти і не робив,Бо як любов вважать за гріх,То це хіба, скажіть, не сміх?За гріх, вважаю, буть злодієм,Але злодії – всі живуть,За гріх вважаю я убивць,Та їх законом бережуть,За гріх вважаю гвалтувати,Але гріху немає меж,А Карпачова всім доводить,Що всі бандити – люди теж.Народ, державу обікрали,І їм все з рук. Їм все – дарма.– Кого судить?– Кравчук питає, –Як винуватого нема?Гонгадзе вбили – вбили віру,Для вбивць в’язниця – не зима,І хто повірить в справедливість,Як винуватого нема?А хто ж тоді Кравчук і Кучма,Що обібрали всіх до ніг?–Хотів би в Бога запитати,–Чи те, що творять, – то не гріх?Ось рветься знов у депутатиІ не боїться він гріхаОтой, що втік недавно в Штати,Бо гроші кінчились в Павла.Бо де ще є така держава,Де можна вільно грабувать?А нахватавсь – тікай у Штати,І можеш ти на всіх плювать.13.10.2005 р. ПОДРУГАЯка ж ти, скажи, подруга,Як не заступишся за друга?21.8.2002 р. САМА ПРИБІГЛАСучий син прибіг з весілля,Й так спішив, аж почорнів,І додому за собоюЙ шефу жіночку привів.– Де ж ти взяв таку красуню? –Шеф до пса, що бив хвостом.– Де я взяв? Сама прибіглаЗа моїм ось поводком.10.6.1992 р. КАНДИДАТ І ДЕПУТАТ Я дивлюсь, як всі рвуться до влади,Скільки галасу і запевнянь,Що не завжди даси собі раду,Хто з них справжній, а хто із них – дрянь?Гриць кричить, що віддасть людям землю,А Петро – що потроїть оклад,Хтось – що знищить він Київську греблюЙ наведе у державі лад.А четвертий: –Продовжу відпустки!П’ятий каже: –Чорнобиль зітру!Шостий каже: –Дам всім перепусткиНа Динамівську з Селтіком гру.Рот роззявиш: кого вибирати?І за кого кидать бюлетень?А як вибереш ти його в "слуги" –Як відразу настане мігрень.Бо як тільки до виборів пруться –Всі шляхетні, немов паничі,А як тільки на Трон заберуться,Замість янгельських крил – рогачі.Видно, влада – це яблуко чварів,Бо, забравшись на самий Олімп,Він і носа свого вже не бачить,Розважаючись в посмішках німф.Видно, влада аж страшно сказати –Варто лише до неї дійти! –Вимикає в них пам’ять й про матір,Щоб не відали люди, хто ти?10.1.1990 р. СУХА ТРАВАЙ соціалізм, й капіталізм – суха трава.Якщо настав вже катаклізм – пусті слова.Світ ненажерливий і злий, що гріх таїть?Всі хочуть якнайменше дать, а всіх –доїть.27.9.2000 р. ЛЕТЯТЬ ВІКИЛетять віки й оновлюють планетуГірляндами-витками світлих чар,А десь в гаях сидять нові поетиІ розумом сягають вище хмар.Колись сидів і я біля курганаТак як вони сьогодні у гаю,Де перше слово вимовив я "мама",А друге слово вимовив "люблю".І якщо хто в гаю бував ночами,Той, певно, чув, як тьохкав соловей,То він нагадував поетам,Щоб пам’ятали про людей.3.4.1990 р. ХРУЩІДуша мовчить, утомлена, як хмараЗ якої ллється піт, немов дощі,А я читаю мудрого Омара