Втомлені гори

Бо хто грішив – той тільки й жив.
І не вдавайте ви святих,
У наший вік нема таких.
Бо жінка – то вершина цвіту,
І де вона – там вічне літо.
А особливо у наш час –
Тож мрія кожного із нас!
Та покажіть таку, такого,
Хто з нас, і з них не знав другого?
І хай вас грім усіх накаже,
Та правди вам ніхто не скаже.
Тож, не зациклюйтесь на цьому,
Яка різниця – буть на кому?
26.2.2002 р.

У КОЖНОГО СВОЯ СТЕЖКА
У кожного свої смаки,
Свої вподобання,
У кожного своя стежка
І свої бажання.
Один має ціле небо
І кричить, що мало,
А мені б шматочок сала
Та сусідку Аллу.
7.2.2002 р.

КОЛИ ТЕБЕ НЕМАЄ
Коли тебе нема – чогось мов нехватає,
А коли є – хоч з хати утікай,
І знай піди, чого вам не хватає,
І чого вам ще треба – піди знай.
Але якби вас не було на світі,
То щоб тоді робили ми?
Тож, поки є жінки на світі,
Живи, мій братику, і ти.
26.9.2002 р.

МОЯ РУСАЛОЧКО!
Моя русалочко, моя,
Моє ти Сонечко весняне,
Як жаль, що молодість твоя
Як і моя – все більше в’яне.
А як же хочеться кохать
Ще більше очі твої милі,
І губки вічно цілувать,
Щоб аж душа була у милі.
О, як же хочеться тримать
Ті хвильки вічного кохання,
І їх із пристрастю лизать,
Як плід найбільшого бажання!
14.11.2002 р.

О, БРАТИКУ МІЙ!
О, братику, що поміж ніг,
Стільки отримуєш ти втіх!
Стільки отримуєш ти втіх,
А я відмолюю твій гріх.
Прийшов попу я сповідаться,
А він: – З ким був ти, признавайся?
Тільки згадав про стюардесу,
А він мені: – Скажи адресу.
– Навіщо?– я в попа питаю,–
Гріхи відпустиш? Він іде
Й впритул мені відповідає:
– Як скажеш, де вона живе?
– А що робить,– Максим питає, –
Якщо попа у нас немає?
Невже отак – це поміж нами–
Жить з потаємними гріхами?
А що я Господу скажу,
Якщо на небо попаду?
26.2.2002 р.

ПОЛЕ НЕОЗОРЕ
Там, де поле неозоре,
Й світле марево, як тінь,
Я шукав в тім полі море,
Що пливло десь в далечінь.
І чим швидше біг до нього,
Те від мене – звісна річ,
Може б я й добравсь до нього,
Так завжди мішала ніч.
Й кожен день розчарування,
Що до моря не добіг,
А як новий день приходив,
Знов, як сніп валився з ніг.
Бо кудись зникало море.
А куди? – Не міг я знать,
Все ж й на другий день, й на третій
Я ходив його шукать.
А як ввечері матусі
Розповів про ті моря,
То матуся посміхнулась
І купила букваря.
Та й сказала: – Хочеш знати
Все про море і про цвіт –
Ось тобі, іди до школи
Й будеш знати все про світ.
16.1.2003 р.

РОЗЛУКА, ЯК КАТОРГА
Піднявся раненько, пішов у тайгу,
Умився святою водою.
Дивлюсь на цей край,
На красуню Амгу,
А серце далеко з тобою.
А річка пливе і пливе в далину,
А хвильки крадуться, як кроки,
Тривожно у мене чомусь на душі,
Закоханим й три дні – як роки.
А тут цілих п’ять, – і ні днів, ні ночей,
П’ять місяців мук і чекання.
О, як би хотів буть з тобою в цю мить
Й тобі дарувати кохання.
23.5.1986 р.

СЯЙВО
Скрізь, куди не кинеш оком,
На майдані – дівоньки,
Ой, як хочеться схопити
Хоч одну за грудоньки.
Притулитися до неї,
І сказать: – Пішли у гай!
На хрена тобі ці крики,
Що гримлять із краю в край.
Все життя живу й не можу
Відірвать від тебе зір,
Ти, немов Північне сяйво,
Що палає вище гір.
Хто б подумать міг, що в сяйві
Тих небесних куполів,
Наші щастя і нещастя
Всіх без винятку віків.
21.8.2002 р.

КОЛОТУН
Ти поглянь, яке над нами
Сяє небо голубе.
Я прошу, прийди до мене,
Як раніше в декольте.
Бо як ти на мене глянеш –
Нападає колотун...
Уявляю, щоб творилось,
Щоб пішли ми десь в буркун.
21.12.2002 р.

ЧУДО-КВІТКА
Якби я хотів, кохана,
В лісі, що шумить,
В твоїй пазусі веселій
Квіточки ловить.
Твої очі, твої губки
Вічно цілувать