Втомлені гори

Ніби бджіл великий рій.
Боже ж мій! Які шикарні!
Кожна – витвір юних мрій,
І хоч всі вони бульварні,
Та зате – бери, радій.
І не треба їх вмовляти,
І не треба їх прохать,
Ті свою роботу знають,
Варто бакси показать.
27.7.1998 р.

ПОТЯГ ЩАСТЯ
Із ким я жив – я всіх любив
І свідок в цьому – цвіт калини,
Й людською честю дорожив,
Хоч честь сьогодні всім до спини.
Й хоч ідеалом я не був –
Буть ідеалом неможливо,
Якщо ви хочете в житті
Бути по-справжньому щасливим.
9.9.1998 р.

ЯКЩО ЗАКІНЧИЛИСЬ ДРОВА
Любов – то вічне почуття,
Але й воно колись згасає,
Якщо в те ніжне багаття
Ніхто дровець... не підкидає.
23.11.1998 р.

БУЛО КОЛИСЬ
Все-таки життя прекрасне!
Хай би хто що говорив,
Та без дів, вина і кави
Й сам не знаю, що б робив!
То буває, плаче серце,
Сум такий, хоч пропади,
А прийде твоя забава –
Радість з ніг до бороди.
А як вип’єш ще чарчину
І почуєш саксофон,
Будеш буцать без зупину
І фокстрот, і вальс Бостон.
Словом, що була б за радість
Без горілки і дівчат?
Тільки жаль пройшли ті роки,
Що хотіли всіх... підряд.
Ті, які свою кохану
Не хотіли відпускать,
Поки вийде мати з дрином,
Щоб у двір її загнать.
16.2.1998 р.

ТИ Ж МУЖЧИНА ТАКОЖ...
Хай говорять, ніби
Там, де жінка – гріх,
Та за цю їх "ваду"
Ми і любим їх.
Варто лиш почути
Їхній голосочок,
Як усі мчимось ми,
Ніби на медочок.
Я не стану стверджувать,
Що ті варті того,
Щоб за них у пеклі
Буть за посильного.
Та, якщо на світі
Кращих їх немає,
Так якого... й справді
Нам потрібно раю?
Хто-зна, в чому істина?
Важко це сказати,
Але як же фею
Можна не кохати?
А тому сьогодні
Я благаю: Боже!
Ти прости їй гріх той,
Ти ж мужчина тоже...
15.2.1999

ЯК ЖЕ НАМ НЕ ЦІЛУВАТИСЬ?
Як же нам не обніматись,
Як же в світі не любить,
Як же нам не цілуватись,
Як душа вогнем горить...
27.4.1998 р.

ТАК ХОЧЕТЬСЯ...
Так хочеться кохатися з тобою,
І руки твої взяти у свої,
І там, де жито шепчеться з вербою,
Їх цілувать, як Сонечко гаї.
27.7.1998 р.

БОЖА МОВА
Той, хто хоче з Богом
Вік вести розмову,
Той повинен вивчить
Справжню Божу мову.
Бо вона єдина
Й всіх вона єднає,
Бо чарівне слово –
Меж воно не знає.
І не лише людям,
Навіть і тварина –
Варт їй посміхнутись –
Й та також щаслива.
Бо отим камінням,
Що на когось "грянеш",
Не сьогодні – завтра
Й сам себе пораниш.
11.2.1999 р.

ЧОРНЕ Й БІЛЕ
Жінка – це спекотне літо,
Це відомо всім панам.
Радує весняним цвітом
І належить тільки нам.
Очі жінки – то, як зорі,
А на місячні кільця
Варто лише задивитись –
Заїкаються слівця.
Все у ній найкраще в світі –
Найсолодше всяких мрій
І заодно все найгірше
Ви також знайдете в ній.
Так що, брате, годі мимрить,
Годі квіточки шукать,
В кожній жінці – чорне й біле,
Це вже, що зумієш взять.
16.2.1998 р.

БОЖА ЩЕДРІСТЬ
Гриць до жіночки: – Кохана,
Звідки щедрість в тебе, мем?
Та на Гриця подивилась:
– Нам Бог дав і ми даєм.
А чого б його жаліти,
В рай її не забереш,
То ж хто хоче і ще може
Хай її сьогодні теж.
3.7.1998 р.

У БОГА МІЛІЬЯРДИ ВУХ
У Бога мільярди вух,
Стільки очей, і стільки рук,
Тому із Богом не жартуй,
А краще душу ти рятуй.
3.7.1998 р.

КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЗРІЛІСТЬ
Коли дозріває дівча молоденьке,
Не втримає батько, не втримає ненька.
І що б не казали у той час ви їй –
На думці у неї – Грицько чи Матвій.
Отож, моя мила, іди й не барись,
Бо так вже не буде, як було колись.
Бо все має час свій і має свій вік
Й про це знає ненька і нень-чоловік.
21.8.1999 р.

ЯКЩО ВМІРУ
Якщо хочеш довше жити –