Втомлені гори

Не мішає борода.
7.2.1998 р.

ЗРІЛИЙ ПЕРСИК
Я вдячний вам за вашу щедрість
І за душевну доброту,
Що ви така, як зрілий персик
В своєму власному соку.
26.4.1998 р.

КАПІТАН І УРАГАН
Там, де ріс в селі каштан,
Стрів дівчину капітан.
Стрів дівчину капітан
І піднявся ураган.
Приспів:
Капітан, капітан,
Не дівчина – ураган.
Зупинився. Став стоїть,
Й так уже п’ятнадцять літ,
Перед ним шумить каштан
І душевний ураган.
Приспів все той же.
Думав зрушити він з місця,
Так над ним літає пісня.
Заіржали в серці коні,
А він й досі на припоні.
Приспів все той же.
Знов стоїть. Стоїть каштан
І лютує ураган...
Бунт такий в душі піднявся,
Що й каштан аж... захитався.
Приспів все той же.
Як хотів він відірваться,
Тільки як зробить це, братці?
Бо гарцюють в серці коні,
Він же й досі на припоні.
Приспів все той же.
6.1.1998 р.

АБИ ХИЛЬНУТЬ
Ти б подивилась, як літають бджоли,
І як хрущі над вишнями гудуть…
А ти біжиш все до Миколи,
Хіба не можна тут гульнуть?
19.6.1998 р.

ІДИ ВПЕРЕД!
Що вже пройшло – того не вернеш,
Минулий день спиши в архів
Так, як старі прогнилі верші,
Якими ти ловив лящів!
І йди вперед, не озирайся,
Поки зовсім не постарів.
16.6.1999 р.

ЯКЩО НЕ ПОВЕЗЕ
Якщо в житті не повезе,
Навіть любов на зло піде.
Візьмеш красиву – спать не будеш,
Це вже давно всі знають люди,
Візьмеш розумну і красиву –
Вважай, то жінка не твоя,
І будуть часто сниться сливи
І сльози ледве не щодня.
Візьмеш тупу – як Феська буде,
Тільки й повчатимеш всі дні,
Ото і всього будуть ГРУДИ,
І вічно болі головні.
А язикату – гірше грому,
Не дасть і слова вам сказать,
І буде вас весь день повчати,
Навіть тоді, як ляже спать..
Колись я думав, що кохання –
Щось неймовірне, так сказать,
Зараз скажу вам всім відверто:
Життя сімейне – мед і яд.
Але, якщо ти любиш мед,
Дивись, коли ідеш вперед,
Хай буде жінка і простенька,
Була б мовчазна й чепурненька.
Бо тих жінок, що більш мовчать,
І королі не проти мать.
14.6.1999 р.

ЗНІМУ СПІДНИЦЮ!
Питає жіночка у Гриця:
– У чім, скажи, твоя любов,
Що тільки й лізеш під спідницю,
Замість, щоб нарубати дров?!
– Якщо ти хочеш щастя мать –
Навчись ти ніжить і кохать.
А на дрова хотів я чхать...
Хіба нема кому... рубать?
Бо там, де жінка верещить,
Навіть із дому й кіт збіжить,
А той, хто любить й ще бажає,
Про того й Бог не забуває.
– Ну що ж,– сказала жінка Грицю,–
Тоді пішли, зніму спідницю. –
На все я згодна, та прости,
Тільки ти їсти не проси.
23.1.1998 р.

НАЙРІДНІША ПІСЛЯ ЖІНКИ
Я хоч тебе і ревнував,
Але на тебе покладався,
Та й як би знав ціну тобі,
Щоб кум тобою не пишався?
Так само й я куму хвалив,
Неначе циган свого воза,
Й кума сміялась на весь рот,
Й моя, немов до паровоза.
Його під мене підліза,
Немов під голуба голубка,
От що таке, коли чужий
Або чужа підставить губки.
І кум сміється, й я сміюсь,
Що кожна з них, немов лілея,
Кум задоволений і я,
Бо кожна з них – ну звісно, фея.
Такі вони, такі і ми,
Не варто тут робить погоду,
Що ми не можем без куми,
Бо без куми – це як без роду.
24.11.1998 р.

ХАЙ ШЕПОЧУТЬ ДІБРОВИ
Не пройде і сто років,
Як життя пролетить,
Відсміються кохані,
І гайок відшумить.
Тільки вічно над степом
Будуть мчатись віки
У незвідані далі,
В невідомі світи.
Тільки ми вже з тобою
Будем десь панувать,
Ну а поки живі ми –
Хочу ще цілувать.
Хай сміються діброви
І сичі реготять,
Я люблю тебе, люба,
І не хочу чекать.
7.2.1998 р.

З МИНУЛОГО В МАЙБУТНЄ
Мурличе, ніби Котик – Холодильник,
Цілодобово пісеньки співа,
А я дивлюсь як хмарка, мов вітрильник,