Втомлені гори

Під вербами, де носяться хрущі.
І я радію, що не всі пропали,
Що стронцій їх не винищив ще всіх,
Бо ті хрущі моє дитинство знали
І верби ті, що я садив для їх.
А нелюди ще й досі травлять ріки,
Забруднюють озера і моря,
І пляшками з-під пива й пепсі-коли
Закидали вже майже всі поля.
10.6.1990 р.

НОТИ ЩАСТЯ
Як би я хотів з тобою
Десь у полі заблукать,
І дивитись, як над нами
В світ новий віки біжать.
Як веселий в небі жайвір
Гладить Сонечко крильми,
Й сипле з неба ноти щастя,
Щоб жили щасливо ми.
25.3.2000 р.

МАНДАТ
Наші люди зубожіють,
А куди не подивись –
Всюди форди, мерседеси,
Чи було таке колись?
Скрізь такі у всіх паркани,
Що і в казці не знайдеш,
Що конем уже й казковим
Чорта з два перестрибнеш.
От навіщо владі треба
Недоторканий мандат?
Щоб ніхто не зміг у неї
Награбоване віднять...
7.11.2000 р.

ЗАГАРБНИКИ
Щоб дав Ющенко зарплату
Всім панам, яку дав нам,
То я певен, що в державі б
Наступив давно вже храм.
Й не було б в державі нашій,
Ні інфляцій, ані криз,
Ну хіба ж це для вкраїнців
Ви скажіть, не був сюрприз?
А то кущ собі зірвали
Без усяких на те прав,
Чом би їм й не шкірить зуби,
Й не ловить по світу гав?
27.7.2000 р.-2006 р.

НАС НЕ ПОДОЛАТИ!
І хоч нам кругом підніжки,
І хоч скрізь нам тумаки,
Але ж ми народ терплячий,
Недаремно ж – козаки.
А тому, шануймось, люди!
Бережім свій оберіг,
Бо ніхто ще, навіть Цезар,
Свій народ не переміг!
28.7.2000 р.

ЕРУДИТИ
На очі мов найшла вуаль,
І того не помітили:
Як це так трапитись могло,
Що волю ми прокліпали?
І хтозна-кого тут винить,
Бо всі в нас ерудити,
І вміли так заговорить,
Що вже пора й на сполох бити!
6.4.2003 р.

НОВЕ МИСЛЕННЯ
У магазинах все було,
Але купить не міг ніхто.
І люди з голоду вмирали,
Ті, що і сіяли, й орали.
А що ж пани? А що пани?
Сміялись голосно вони,
Для них людина – не людина
А"говорящая тварина".
Ну а тварина – є тварина...
Бери батіг, а можна й дрина
І поганяй або доріж!
Треба ножа? Дадуть і ніж.
28.12.1993 р.

МИРНИЙ АТОМ
Прийшла весна в своєму розмаїтті,
І поле все джмелями загуло.
І чорногуз з гнізда, що на повітці,
Дививсь, неначе гетьман за село.
Стоїть верба, пишається вбраннями,
Яке подарувала їй весна,
І світиться вона, немов вогнями,
В ранкових променях садка.
А над цією Божою красою
Летять дощі з чорнобильських криниць,
А дівчинка з тендітною косою
Лежала під вербою тею ниць
І плакала. А люди помирали.
І смерть невидима носилась, ніби грім,
Без запаху, без смаку. Мирний атом.
Він як чума вривався в кожний дім.
А на Хрещатику колони демонстрантів
Кричали стоголосе – трай-ля-ля!
І несли там на транспарантах –
Всіх арештантів із Кремля.
26.4.1990 р.

ПЕРШИЙ ЗЛОДІЙ
Все начальство, скільки знаю,
Щоб не крали – нам кричало.
А самі оті орли
Все, що бачили – тягли.
Тож, хто більше всього крав,
Той сьогодні першим став.
Тож нехай живе Кравчук,
Янукович, Медведчук...
От чому ота вся свита
Мчить, як стерво до корита.
Кожен з них, як змій сичить,
Вони знають, що робить.
Видно, вкраденого мало
Чи чогось ще не добрали.
24.9.2000 р.

МИР І АТОМ
Вже так давно зима пройшла,
Але весна не наступила,
Бо, видно, як вона ішла,
Хтось наваливсь весні на крила.
Скажіть, хто з мислячих людей
Поставить мир і атом поруч?
Хіба що лише аферист
Або йому подібна сволоч.
Поставить поруч атом, мир –
Це всеодно, як "фрукт" і "геній",
І це сьогодні скажуть всі –
Навіть якби живий був Ленін.
28.4.1990 р.

НОВОМУ ЦЕЗАРЮ
Мої діти не будуть міністрами.
Я не хочу, щоб їх кляли,
Як вони будуть дудлить каністрами
Спирт і чачу, як воду воли.