Втомлені гори

І спать мені ти не давала,
Й була розпечена, як піч.
Не знаю, де ту силу брала,
Не знаю, звідки той вогонь,
Та як до мене доторкалась –
Не знав, куди дівать долонь.
3.3.1998 р.

НЕРОЗГАДАНА ІСТОТА
Дивний світ, незрозумілий.
Скільки років я живу,
А жінок не розумію –
Ні чужих, ані свою.
Як чужій щось ніжне скажеш –
Бідна жінка аж тремтить,
А своїй усе те саме –
То тебе готова вбить.
Я стою на перехресті
І не знаю, що робить?
Вліво підеш – обпечешся,
Вправо підеш – будуть бить.
Пригорнешся до своєї –
То кричить: – Не заважай!
А як прийдеш до чужої,
То кричить: –Іще давай!
Що воно, скажіть, за диво,
Що чужа завжди, як мед,
Все що хоч роби ти з нею,
Хоч на тиждень наперед.
Все що хоч роби ти з нею –
Їй нічого не болить...
А свою візьмеш за... плечі –
Ніби змій морський сичить.
Все що хоч роби з чужою,
Хоч до рани прикладай,
Мов не жінка то, а свято,
То ж який ще треба рай?
Тож і думаю порою,
Чи не краще мать чужу?
Ще ідеш – розставить ноги
І шмаляй, немов козу.
А дідусь, що йшов з роботи
Підійшов до мене в гай:
–Хочеш, щоб своя любила, –
Менше їй ти потурай.
13.3.1998 р.

СИГНАЛ ТРИВОГИ
Сам був юним і я знаю:
Пристрасть важко зупинить,
А тому не варто хлопців
В цьому "злочині" винить.
Бо у всьому винуваті
Ті спокусниці-дівки,
Що спіднички так нацуплять,
Що її не обійти.
А коли сигнал тривоги
Хлопцю подало дівча,
Хай тоді поширше ноги
Й не кричить, як порося.
27.4.1998 р

ЯКЩО ХОЧЕШ ДОВГО ЖИТЬ
Що уже про старість говорити,
Якщо тіло там і там щемить,
Очі ще стараються сміятись
Та душа, як потяг верещить.
Верещить, немов на повороті,
І чиїсь відстукує літа,
І хоч я не Плющ й не Паворотті,
Але я любив й люблю життя.
Щастя людям на сто літ дається,
А тому відразу все не жни,
Пий його по краплі, поки п’ється,
Й якомога довше розтягни.
А як хочеш жить до сотні років,
То в житті забудь ти про казки,
Й пам’ятай, що всі жінки, як кішки,
І у всіх – однакові дірки.
8.10.1998 р.

ДОПОМОЖІТЬ НЕЩАСНОМУ
– Як же сумно і самотньо
Стало жить,– сказав Максим.–
Як є чим і є на чому
Та нажаль, – немає з ким.
27.7.1997 р.

НАБЛИЖАЄТЬСЯ ЛЮТИЙ
Наближається лютий –
Людоїд, людожер,
І бубнявіють дужче
Душі злих ненажер.
І сопуть ті "нещасні",
Як в степу бабаки
Ті, що тільки те й роблять,
Що трамбують мішки.
Наближається лютий –
Бокограй, бокогрій,
З кожним днем ніч хоч більша,
Але менше надій.
Скрізь вже люди похмурі,
І кого вже винить,
Що на нашій Вкраїні
Не дають чесним жить?
Не пройде і трьох років,
Як почнем ми кричать,
І пройдисвітів станем
Ми на ви величать.
А тому схаменіться!–
Як казав наш Кобзар –
Поки ще українців
Не везуть на базар.
28.1.1998 р.

ПУХНАСТІ НЕБЕСА
Зверху небо, знизу килим
І пухнасті хмарочки,
От вже де краса Господня –
Ясний Місяць, зірочки.
І над цими хмарочками
Я лечу, неначе птах,
Залишивши за собою
На землі свій вічний страх.
Розум нас підняв над світом,
Як пушинку в небеса,
Ну хіба ж це є не диво?
Це хіба не чудеса?
3.8.1998 р.

ЧОМУ МЕНЕ ТИ НЕ ЦІЛУЄШ?
От-от душа піде у вічність,
Звідки до мене і прийшла
І хоч живу я, як у січні,
Та вірю, що прийде весна!
От-от наш час, моя кохана,
Відкукурікають півні,
І вже на нас ніхто не гляне,
Тоді, чому такі дурні?
Чому ж мене ти не цілуєш?
Чому ж... винця ти не даєш?
Чи може думаєш, в цім світі
Ти щось пристойніше знайдеш?
О ні! Ніколи й не надійся,
Що хтось від мене кращий є,
Адже в мені ота краса вся,
Що спать дівчатам не дає!
23.1.1998 р.

ЯКБИ НЕ ГРІХ
Боже мій! Яке життя жорстоке,
Скільки в ньому горя і тривог,
І чому за гріх Адама й Єви
Мусить відбуватись весь народ?