Втомлені гори

Нехай краще траву косять косами,
І волам заглядають під хвіст,
Аніж стануть пихатими босами,
Як сьогодні у нас комуніст.
Нехай краще у полі зеленому
Крутять всі кобилицям хвости,
Аніж стануть іще одним Сталіним,
Аби потім всім душі трясти.
Нехай краще у полі під спекою
Цілий день боронують поля
І любуються в полі лелекою,
Ніж дріматимуть там, як теля.
Нехай краще, ніж здружаться з цезієм –
Та щоб чорт їх таких забрав!!!
Або стануть, не дай Бог, ще Цезарем,
Щоб з-за них хтось прокляв ще й мене.
9.1.1990 р.

ПРАЦЬОВИТИЙ
Я все, що мав, те і роздав,
А кажуть, що не працював.
11.3.1999 р.

ШАХРАЇ
Мої друзі гуляють у лісі,
П’ють шампанське, горілку, коньяк.
Всі вони поступили у партію,
Я ж не хочу ніяк.
Й не тому, що не п’ю я шампанського,
Чи не хочу гульнуть, як пани –
Бо себе і людей поважаю
Тих, яких обкрадають вони.
В них девіз: "Аби всіх обдурити".
Я ж не можу терпіть брехунів,
Бо не хочу я бути похожим –
На партійних отих шахраїв.
9.8.1969 р.

ПРАВО
Кожен має право на своє життя,
На курорт, на працю і на почуття.
– Кожен має право,– так сказав Аллах.
Та одне – на ділі, інше – на словах.
Тільки про робочих чомусь всі мовчать,
Бо у них найбільше прав, щоб працювать.
І нехай хоч лобом б’ється об ослін –
Прав на відпочинок не доб’ється він.
А тому й не дивно, що ота вся свита,
Як свиня погана, рветься до корита.
А тому й не дивно, що усім панам
Сочі за шкідливість, а робочим – БАМ.
23.4.1990 р.

ВИНУВАТІ
Ні краси, ні якості, ні кількості,
Просто – запланована брехня.
Ніби хтось навмисно коїть підлості,
Щоб звернуть на масіньке ягня,
Бо воно, що не кажіть – найменше.
І про те усі повинні знать:
Що найменші – вічно винуваті,
Як вовки із ложками сидять.
21.4.1990 р.

ПОЛЕ БИТВИ
Моє вже жито перезріло,
І вже пора його косить,
Але залишить світ не можу,
Бо ще не все я встиг зробить.
Не можу ще піти із поля,
Бо ще я свій не здав мандат,
Тому залишить поле бою
Не маю права, як солдат.
15.4.2003 р.

ЖИВИЙ АНЕКДОТ
Якщо ти той, що кажуть "жлоб"–
Ти не похожий на вкраїнця,
Бо українці – це народ,
В якого всім чарки – по вінця.
Бо українці – це народ,
Який похожий на Федота,
Йому і грошей не давай,
Йому аби була – робота.
26.1.2003 р.

ЩОБ НЕ ЧЕРВОНІТЬ
Ти на своїх поглянь діток,
Як це у світі скрізь ведеться,
Бо все оте, що в них вкладеш,
Те все й до тебе повернеться.
Як маєш суд над кимсь вершить –
То ти до себе придивися,
Щоб не прийшлося червоніти,
Коли прийдеться зупиниться.
24.4.2003 р.

В ГАЮ
Я пам’ятаю, як колись
В гаю з тобою обнялись,
Як Місяць цілу ніч сміявся,
Що я у тебе закохався.
12.8.2003 р.

ЯКЩО ТИ УКРАЇНЕЦЬ
Мені байдуже, хто твій батько:
Єврей, татарин чи грузин,
Все ж, як родивсь ти на Вкраїні,
То й мову мусиш знать, Максим.
Бо мова – то як кров держави,
І не потрібно тут язвить,
Якщо ти хочеш, щоб в державі
Було колись нам краще жить!
Бо мова рідна – це як кисень,
Це так, як вічність, як Едем,
Й тоді, як будем мислить нею,
То й лад в державі наведем!
29.9.2003 р.

ПЕРЕВОРОТ
Отак помалу-помаленьку
Без автоматів, так сказать,
Євреї Київ захопили,
Що й українцям ніде стать.
Де банк – єврей, де офіс – також,
А де базар – там Тель Авів,
І в кожнім тресті третій кожний
Родом також із тих країв.
Й нарешті, знов переворот –
Вже і в Верховній той народ!
А хто ж туди їх вибирав?
Звичайно, той хто розум мав.
Можливо, мудрий цей народ,
То буде кращий наш оплот,
І може нашу Україну
Братва та витягне з руїни?
Й за гроші ті, що з нас поцуплять,
Гляди, ще й нас із вами скуплять?
Чому б і ні, якщо, пробачте,
Народ затурканий мовчить?
Я й сам, можливо б, так вчинив би