Втомлені гори

Бо ж треба якось дурнів вчить.
1.5.2006 р.

СТОЮ НАВПРОТИ КДУ
Сьогодні в парку я стою.
Тарас Григорович Шевченко,
Дивлюсь на постать я твою,
Як до людей нагнувсь злегенька.
Я знаю: думаєш про нас,
І хочеш ти поговорити,
Та заважають, як колись,
У нас негідники й бандити.
Чого ж іще від них нам ждать?
Чого іще від них чекати?
Хотів би в тебе запитать,
Коли нам всім в похід збиратись?
Скрізь транспаранти і Іуди,
Кому ж ми служим, добрі люди?
30.8.1988 р.

КОЛИ СЕРЦЕ ПАЛАЄ
Коли серце палає коханням,
Я не хочу, щоб гасли зірки,
Хочу, щоб посміхалась кохана,
Хочу, щоб посміхались жінки.
Я не хочу, щоб білі берези
Почорніли, як в Прип’яті ліс,
І над світом палали пожежі,
Ті, які підпалив комуніст.
У голові гуде-гуде,
Земля з-під ніг кудись зникає...
Куди ж нас партія веде?
Невже про це ніхто не знає?
8.8.1988 р.

ЯКЩО Є ПЛЯШКА. .
Нема такої квітки на землі,
Щоб не подобалась мені.
І жінки теж нема такої,
Як пару пляшок є з собою.
10.5.2002 р.

ЯКЩО ТИ ЛІДЕР
Ти вже не лідер, просто – мрець,
Хоч поки ще і жеребець.
Бо той, хто трохи клепки має –
Той свій табун не обкрадає.
А ти? Що ти зробив з людьми,
Чи знаєш ти, ким стали ми?
О, ні! Не всі ще, як колись,
За кусень хліба продались.
Бо справжня все-таки людина
Не тільки хлібом є єдина.
Мудрість не в злі, а в доброті,
Сила не в біцепсах, в умі.
Мудрість шукають по крупині,
Та не в кориті, там де свині.
Якщо ти мудрість цю утямиш,
Досягнеш величі і слави.
Ще будуть червоніти люди,
Що піддались на клич Іуди.
А страх – це вічний стан рабів,
Яких розділи до штанів,
Якими правив Гітлер, Сталін
І з Біблії відомий Каїн.
4.1.2005 р.

ЯК ГРИБИ
Люди бідують і бідують,
А мерседеси, як гриби
Після дощу, пани купують
За наші біди і горби.
Приїхали б та подивились,
Як "бідні" слуги в нас живуть,
Які хороми і паркани
Навколо Києва ростуть!
Навіть великі королі
Таких не мали вілл, як ці.
А ті, що звуться депутати,
Вже переплюнули і Штати.
І це усе – моя держава.
Тому ото я і тужу,
Що приписала нам дієту...
Кому ж я, вибачте, служу?
4.4.2004 р.

ЖАЙВІР НАД ПОЛЯМИ
Жайвір над полями Сонечко вітає,
Бо воно коханням душі наповняє.
І летить той щебет, мов Ерота стріли,
Тільки б ми кохались, тільки б ми раділи!
А тому і поле росами палає,
Бо жаринки в полі жайвір розкидає.
28.8.1988 р.

НОВОМУ ЦЕЗАРЮ
В шоковому стані
Вся наша еліта,
В шоковому стані –
Наший Президент,
Що народ не вибрав
Нового бандита,
Того, що народ наш
Доконав би вщент.
4.11.2004 р.

НУДОТА
В нас все, що робили, – то все для народу.
Як глянеш на річ ту, немов на гидоту.
Чорнобиль, до прикладу, Київське море,
Хіба ж то не дурість, хіба ж то не горе?
Подивися збоку: аж жилки тремтять,
Не знаєш, коли і кого вже вбивать,
Бо ладні братки ті нас всіх заморить –
В кого нема блату і серце болить.
А люди щоб довше жили і раділи,
В них ліки відняли й до нитки розділи.
Бо голому, кажуть, мов, жить веселіше,
Нічого не тисне і простору більше.
То як же, скажіть, не любить таку владу,
Де все по-знайомству й великому блату?
26.6.1996 р.

КОМУ ТИ СЛУЖИШ?
Отак як люди, так і вірші
Є і від Бога, й сатани,
Отож, як пишеш їх, то думай,
Кому служитимуть вони?
19.5.1997 р.

РАБИ І ГНОМИ
Хто привик тягнуть з дитинства,
Як же зможе вам давать?
Як його привчила мати
Грабувать і віднімать!
І утямив він з роками,
Що він – монстр, що він є хтось,
Решта всі – раби і гноми,
Бо в роду їх так велось.
13.9.2001 р.

НОСИТЬСЯ СМЕРТЬ
Наді мною промчавсь ураган
Своїм чорно-кровавим потоком:
Арзамас, Єреван, Фергана
І Чорнобиль з прожареним боком.
Над планетою носиться смерть,