І хоч нам ще викручують крила –Та Вкраїна була, буде, є!Я не вірю, що в підлості вічністьІ що зникне безслідно наш гнів,То ж нехай шахраї пам’ятають,За що люди не терплять панів.21.3.2000 р. ПЕРШИЙ СОРТТой, хто любить секс і спорт,То людина – перший сорт.28.1.2006 р. БАНДИТАМЦі намістники Божі,Що по горло в крові,Чи невже вони й справдіБезнадійно тупі?І невже ті не знаютьЩо війна – то змія,То – найбільше страхіття,Яке знає земля.І невже зрозумітиТі не можуть ніяк,Що людина – не робот,Що вона – не слимак?Їх не може дістатиАні плач, ні мольба,Що сказать таким можна,Окрім слова – ганьба!А тому я звертаюсьДо землян, так сказать:– Вбийте першого того,Хто накаже вбивать!А Планета гуляє,А Планета гуде,Може завтра і нашуУкраїну це жде?2.3.2003 р. ДО ЧОГО ДОЖИЛИСЬ? Як же тут не станеш тиХвилюватись, брате,Як держава вже для насСтала, ніби катом?Що біжать з держави всі,Хто ходить ще може.І невже, хотів би знать,Бог нам не поможе?1.2.2003 р. АБИ ВИЖИТЬВ цьому світі щоб вижить –Буть тварюкою требаІ душить всіх підряд. Особливо рабів.Щоб, нарешті таки, ті проснулись горбатіІ за душу взяли всіх бездушних катів.В цьому світі щоб вижить – не думайНі про яку порядність, не думай про такт,Бо як ти не з’їси свою жертву сьогоднІ,То вона тебе з’їсть, не вагайся, це – факт.А тому, про порядність не думай,І за тим, чого в світі нема, не жалій...Як не хочеш ти жить, як порядна людина,То будь вічним рабом і народжуй повій.10.6.2001 р. ПО ТРУПАХМи – нові пани. Ми – крутії.Нам треба раби і гарем.По трупах, по трупах, по трупахМи до корита дійдем.А всіх, хто дорогу перейдеІ проти нас піде, зітрем!По трупах, по трупах, по трупахМи до корита дійдем.Бо честь і порядність – то догма.Хто пискне – усіх без проблем...По трупах, по трупах, по трупахМи до Олімпу дійдем.11.2.2001 р. ГАЧОК ДЛЯ ОЛЕНЯ не вірю сьогодні в порядність,Бо де честь мала буть – виріс член.І то просто гачок для наївних,Для гарненьких, дурненьких Олен.Бо у цьому жорстокому світі,Де пасуться наївні дівки,Там безпечно себе почуваютьВсякі покидьки і вовки.10.6.2001 р. БОЖІ НАМІСНИКИО, як би я хотів, щоб людиСтали добрішими в житті,І не хапали всіх за душуТак, як хапали нас вожді.Кому така тре’ демократія,Де пільги тільки для катів?Для тих, що ходять з автоматами,Щоб поробити з нас рабів.Вони і досі ще жирують,По списку першому живуть,І їх усіх, немов реліктиЩе і сьогодні бережуть.Оті, що стріляли в потилицю,Глумились з людей, як з тварин,Вони і сьогодні у милості,І в кожного свій лімузин.Для тих, що нас всіх грабували,Тим – Ялти і хатки у зруб,А тим, що як бик працювали,Тим лагідне слово з трьох букв.Бо усі ті, що там, – недоторкані,Бо то – наш золотий генофонд,Бо то – наші намісники божії –Ті, що нам об’явили фронт.Бо що будем всі ми робити,Як раптом не стане вождів?Бо хто ж буде баб гвалтувати,А в плуг запрягать мужиків?20.10.2001 р. ДІДУСЬ І ГОЛОВА– Хто тут з нас старший: ти чи я? –Пита в дідуся Голова.– Це як сказать,– дідусь в отвіт,–По чину – ти, а я – від літ.Та як на мене – той старіший,Хто, певно, більше з двох мудріший.13.5.1992 р. ЧУЖЕ ДОБРО– Як хочеш ти дружить з сріблом –Не прись ти за чужим добром,Чуже, мій хлопчику, доброТо є отрута – не срібло.29.5.2003 р. БУЛИ ЧАСИБули часи такі, Данило,Коли трясло всіх і водило,Боялись всього всі підряд –Будь ти співак, чи кату брат.Навіть боялися любить,Щоб честь держави не зганьбить,А ще не дай Бог в нічку пізню