Втомлені гори

Безідейні, непрактичні,
Для людей всіх будуть хламом,
Які змиються ураном.
І ота уявна слава –
Книгомазная забава
Без зупинки і жалю
Полетить у пропасть злу.
Ой, ти, хмелю, ти, поете,
Про які ти мовиш злети,
Ти скоріше виліковуйсь,
Й загостри сильніше голос.
І пиши як у натурі
Веселяться люди хмурі,
Й потім голосно сміються,
Й шо дурні – не заїкнуться.
Отак і я почав свій вірш,
Згадав про віршомазів,
Та я хотів в вірші своїм
Сказать скількись абзаців;
Як в час, грабуючи себе,
Здоров’я не жалієш,
Живеш у світі для людей,
І це ти розумієш;
Та замість того, аби нам
Віддать належну шану –
За кров пролиту в боротьбі –
Тикнеш, як шарлатану
Під серце фінського ножа
Окропленого кров’ю,
Холодного, немов вужа,
Гартованого бронню.
Та дім, який побудував
Стоїть він і понині,
Про нього я писав вірші
Як там жили, мов свині.
В кімнаті повно нас було,
Жили ми як уміли,
Проте, не скаржився ніхто,
Бо всі вогнем горіли.
А потім осінь, холода,
Уже й зима настала,
Але тепла в нім не було,
Тому й душа кричала.
Та ми старались, як могли,
Але не ми виною,
Що із весни до осені
Всміхався дім одною
Стіною, що старались ми
Закінчить в стислі строки.
А хіба тільки він один,
Які наші пророки
Мололи в строк побудувать,
А розчину й бетону
Не поспішали доставлять
І завершать газони.
І хто ж причиною того?
Звичайно, ми зостались,
Як ми з образою для нас
Самі не здогадались?
Можливо винен бригадир?–
Хіба у ньому сила,
Якщо бухгалтер і касир
Побриються й без мила?
Можливо главбудінженер
Залишиться виною,
Що застарівший "Піонер"
Стояв з слабенькою стрілою?
Можливо, спритний комірник,
Ключів що носить в’язку,
Можливо, хитрий поставщик,
Що має з першим зв’язку?
Говорять – ні! То як мені
В ділах цих розібратись,
Щоб більш ніколи у житті
До них не повертатись?
І от в зарплату чи в аванс
Прийдеш, було, до каси,
Говорять: –Був хороший шанс,
Та мало вкладеної маси.
Та хто ж нарешті винен в цім?
Звичайно, ми зостались,
Як ми з образою для нас
Самі не здогадались?!
2.3.1959 р.

ВОВЧА ЗГРАЯ
Заліз і я у вовчу зграю,
Але по-їхньому не граю.
8.1.1989 р.

СЕРЦЕ ПЕРЕГРІТЕ
Я люблю дивитись людям прямо в очі,
Особливо в ніжні голубі дівочі.
І мені здається, серце перегріте
От-от запалає і почне горіти!
А як загориться – все згорить навкруги,
Так що пам’ятайте ви про це, подруги.
18.5.1961 р.

В. КАРПАЧОВІЙ
– Як же так? – до Президента
Мовить Карпачова,–
Ви загляньте у в’язницю,
Які там умови?
Треба винести параші,
З вікон грати познімать,
Адже там всі хлопці наші,
Ми ж Європа, так сказать.
Ну а я собі подумав:
"Й телевізор треба дать,
Ще й прислати проституток,
Щоб було кого... кохать".
Ходить, стогне Карпачова,
Але це усе до слова,
Щоб всім в’язням України
Персонально всім каміни.
Бо як їм це не дадуть,
То в Європу не візьмуть.
Адже в’язень – теж людина,
Хоч убив він Онесима,
Бабу Катю згвалтував,
Як брела та через став.
З ким такого не буває,
Як гарненько випиває?
Бо якби самі давали,
То хіба ж їх гвалтували?
Тож і їх судити треба,
Щоб не корчили дур з себе.
Треба мати й співчуття,
Коли капає з кінця.
Раптом й нас по волі неба
Дід Лук’ян гукне до себе
8.6.2006 р.

НОВА ЕПОХА
Недосконалий наший світ,
Кожен гребе, що тільки може,
І швидше руку відірве
Він ту, що комусь допоможе.
Всі стали менше говорить,
До нас прийшла нова епоха,
Стали здоровими всі вмить,
І головне, що вірить в Бога.
Навіть антихристи, і ті
Стали ходить до церкви, в храми –
Які не можуть відрізнить
Простий верстат від пилорами.
Нічого божого нема,
Хіба лише подібність божа,
І розвелось того лайна –
Що й обійти не кожний зможе!
13.9.2001 р.