Втомлені гори

ЖУКОВСЬКОМУ С.М.
Поету, товаришу, куму присвячую.
Ж-овтіє поле нашого дитинства
У-квітчане березовим вогнем.
К-оли під тим веселим падолистом
О-сяг тебе осіннім теплим днем.
В-сесильний вітер віяв наді мною
С-олодких мрій, надій і почуттів,
К-оли зустрівсь я в Ірпіні з тобою,
О, як тоді і сам помолодів!
М-абуть тоді негадано-нежданно
У тім краю, де Сонце й солов’ї,
С-аме тоді ти став моїм серпанком,
М-оїм найкращим другом на землі.
Давно ті дні і роки вже раюють,
Забравшись десь в діброви і гаї,
І інші вже свою любов римують,
Як ми колись мережили свою.
Давно ті дні і роки відшуміли,
І став Ірпінь, і ти, і я – другим,
Але, браток, поети не старіють,
Бо зорі, Місяць – нерозлучні з ним.
А що світить ти став так головою,
За те Богів не сіпай, Станіслав,
Бо, щоб людей ти милував строфою,
Тобі те сяйво Місяць передав.
Жовтіє поле нашого дитинства,
І вечір вже крадеться у наш край.
Але талант, мій друже, то не листя,
Тому пиши, надійся і дерзай.
На ниві нашого дитинства
Уже і вечір гомонить.
Невже і ми осипимось, як листя,
Щоб знов колись у світі цім ожить?
Не вірю, що замовкнуть наші рими
І що колись обірветься струна
У тім нестерпно-мелодійнім ритмі,
Аби донести наші імена.
Невже оті шикарні янгелочки,
Що очі в них, аби цідить вино,
Всі вивітрять із пам’яті рядочки,
В яких життя поетове пройшло?
Невже оті пикаті і пузаті,
Яким на честь і совість наплювать,
Будуть гасать, як ідоли прокляті,
І далі честь людини плюндрувать?
22.5.1988 р.

ЯК ГУСКА ОБСКУБАНА
Обездолена ти і нещасная
Й багатюща в одночас земля,
Ти сьогодні, як гуска общипана
І беззахистна, ніби дитя.
Обдирають тебе, кому хочеться,
А пани, що на троні сидять,
Як і ті, що колись, посміхаються
І кивають:
– Отак і держать!
5.8.1999 р.

ДОЛИНА ЩАСТЯ
Коли ти зириш на стегенця
І можеш ще піти в кіно
А потім збуцать ще й лезгінку
Так ти, браток, ще ого-го-го!.
Знать, ще в тобі вогонь клекоче,
І дише полум’ям вулкан,
Знать, що душа ще хоче й хоче
Стрибать у грізний океан.
Стрибать, як рись, в долину щастя,
Торкатись кінчиків дзвіниць,
Можливо, то найбільше щастя,
Що під спідничками в дівиць?
9.2.1998 р.

ЯКБИ НЕ ЯЗИК
Щоб тебе, моя кохана,
Бог позбавив язика,
Запевняю, що у світі
Ти б найкращою була.
2.2.1999 р

БАБА ПРІСЬКА І ПЕРЕБУДОВА
Кругом перебудова
І де не глянь – кричать:
– Людям – свободу слова,
З чинушами кінчать!
– Сижу й борюсь з собою,–
Чиновник торохтить,–
Щоб витримать і вижить
Й хоч трохи ще пожить.
Воно було б простіше
З народом в світі жить,
Та ж клята баба Пріська
Навчилась говорить.
Газеток начиталась,
Наслухалась крамол
Й таке вже виробляє,
Хоч зразу в комсомол.
І телек зирить справно,
Побив би її грім,
Таким же став нестерпним
І дід її Охрім.
Як бачите, не просто
В вік гласності прожить,
Якщо вже й бабу Пріську
Нічим не зупинить.
– Щоб жив товариш Сталін,
Тут все було б окей,
І рот би не роззявила,–
Сказав парторг Євсей.
Щоб жив товариш Сталін,
Мовчав би й дід Охрім...
Я б дав йому карету,
Туди де місця всім.
Проте, ми ще побачим
Кому розквасять ніс,
Бо поки ж я при владі,–
Патякав комуніст. -
А партію не судять,
Вона завжди права!
Про що збагнуть не може
Та "світла" голова.
Нехай пройде ця буря,
Вгамується народ,
Тоді і бабі Прісці
Закриємо ми рот.
А то дійшло до того,
Щоб вам якийсь лайдак,
Начальнику Чукотки
Показував кулак
11.6.1988 р.

БАБА ПРІСЬКА В КОНТОРІ
– О, слава Богу, люди! – Сказала Пріська знов, –
Нарешті й я повірила, що в світі є любов.
Пішла я у контору і голові кажу:
– Я теж за перестройку, й мені давай козу.
А він нагнувсь до мене і мовив, як вві сні:
– Бери козу, корову, та тільки йди мерщій.
– Спасибі нашій владі – наїлись накінець, -