Втомлені гори

Що можуть душу осліпить,
І вже як глянеш на сідниці,
То ти захочеш жить і жить.
20.10.2001 р.

ВОВКАМ НЕ ВІРЮ
Не вірю я чинам ні скільки,
Хай хоч повісять на сосні,
Що той Леонтіївський спільник
Стане товаришем мені.
Та він же – вовк то тільки й зирить,
Щоб кимось десь поласувать,
І десь в кошарі чи в коморі
Шкуру із будь-кого зідрать.
Одінь ти вовка хоч у вівцю –
Як дер, так й дертиме ягнят –
І в запевняння їх не вірте,
Що гуманістом стане кат.
І віршик мій не надрукують,
Бо він, немов домоклів меч,
Вісить над тими, хто диктує
Замість життя – розбій і смерч.
А підлабузник і негідник –
Це той, хто з підлості й брехні,
І головне, що він доводить,
Що він найкращий на землі.
І якщо правду говорити
У ці страшні весняні дні,
Я швидше стану Президентом,
Ніж стане другом кат мені.
19.5.1988 р.

ЯКБИ ВІН БУВ НЕ ПРОЙДИСВІТОМ
Що злодій, що жид – це одне майже те,
Бо кожен із них що побачить – гребе.
А те, що розумні вони, – не віднять,
Та друзів таких не хотів би я мать.
Якщо він тобі дав сьогодні п’ятак,
То завтра із вас він здере четвертак.
У крові у нього – віднять, обдурить,
Інакше, ну хто б називав його жид?!
12.5.2009 р.

"РОЗУМНА ЛЮДИНА"
Климову Миколі Яковичу
адвокату
– Я надто розумна і мудра людина,
Щоб став від панів захищать навіть сина.
Я краще, як жук, буду ритись в гівні,
Та проти начальства не піду – ні-ні.
А совість, а честь, що ти з неї візьмеш,
Як з неї ти навіть й пиріг не спечеш!
Отож і подумай, – вказав на макітру, –
Як проти піду – де візьму на півлітру?
Як хочеться їсти і жінка кричить,
То як же я можу його захистить?
А так промовчу – сам себе стука в груди –
Гляди, і зарплата, ще й премія буде!
– Ну що ж, – відповів я тихенько Миколі,–
Живи, ніби віл, все життя у неволі.
Та краще буть соколом й жить років тридцять,
Ніж вороном – триста і падлом кормиться.
Бо хитрих не любить ніхто і ніде,
То ж жуй тоді фігу й що з носа спаде.
Бо з тих, хто іде проти правди, не зла –
Знімають сім шкур, як із того козла.
Бо з другом і пісня, і біль пополам,
А друг якщо зрадить – то гірше, ніж хам!
30.7.1998 р.

НАВІТЬ КРОТИ СМІЮТЬСЯ
З нас уже навіть кроти
З нір своїх сміються,
Бо такі, як ти і я
В нас вже не ведуться.
16.9.2008 р.

ЗАБУЛИ ПРО НАРОД
Ви погляньте, в нашій Раді
Всі забули про народ,
А народ горілку дудлить
І показує їм: ОТ!!!
16.9.2009 р.

Н.М.
Її усю я цілував,
Тримав в руках, немов гітару,
І цілу ніч на ній я грав,
Хоч і боявся я пожару.
Я не хотів її чіпать,
Та серце рвалось обійняти,
Я не хотів її чіпать,
Але не міг не цілувати.
Нарешті вибухнула кров,
Немов душа моя здуріла,
І полилась теплом любов,
Коли мого торкнулась тіла.
Я пив любов, свою любов,
Аж вибивали в серці дзвони,
Бо знав, що більше у житті,
Не буду з нею я ніколи.
Цвіли тюльпани під вікном,
Зірвався в полі лютий вітер,
А я дивився і мовчав,
Немов прощавсь навіки з літом.
15.6.2009 р.

ЦАРІ І ПОЕТИ
Аби жінки були щасливі,
Ви їм шепчіть, що ті красиві.
А щоб ніколи не старіли –
Ви вічно шліть їм еростріли.
Ті поети і царі, що з честю не розлучалися,
То жити вони у віках залишалися.
15.2.2009 р.

ЯК ЖЕ НАМ ЖИТЬ?
Мов вороння серед полів,
Де не поткнись, там – Тель-Авів.
Де грибне місце – він сидить,
Ну як же нам-вкраїнцям жить?
12.6.2009 р.

КОЛИ ТЕМНІ НОЧІ
Пийте, люди, горілочку –
Від всіх хвороб ліки,
Недаремно ж так до неї
Тягнуться каліки.
Пийте, люди, запивайте,
Заливайте очі,
А навіщо вони треба,
Як скрізь темні ночі.
Впреться ж звідкись
Якийсь Мойша
Без племені, роду,
І почне закон качати
Бідному народу.
А той сидить і кліпає,
Як у полі бидло,
Жуйте, хлопці, свої соплі
Все одно не видно.