Втомлені гори

І податки познімаю
На двадцять процентів,
Скільки ж можна годувати
Всяких імпотентів?
Дам я кожному вкраїнцю
Привелику дулю,
За те тільки, що не вірять
Ні мені, ні Штулю.
Обіцяю вам роботу,
І таку зарплату,
Що грошима тими завтра,
Обліпите хату.
І до цього мусять всі з вас
Й те запам'ятати,
Якщо виберете в Раду –
Сам вас буду... драти.
22.2.2002 р.

ГОЛОВНЕ, ЩОБ ДИВИЛИСЬ
Жінці неважливо, що про неї думають,
Їй головне, щоб на неї дивились.
10.10.2009 р.

ЯКЩО ТИ ЛЮДИНА
Я не скажу, що я невдаха,
Хоч красти і брехать не вмів,
Зате, як Сонце у зеніті,
Я вічним променем горів.
І з гідністю завжди людини
По світу гордо крокував,
Бо гнидою не був ніколи,
Й людей порядних поважав.
26.9.2002 р.

ТРУДОДНІ
Кожен день я поспішаю на роботу –
І в неділю, і в буденні дні.
І за це мені кохана влада
Пише, як в колгоспі, трудодні.
Ой, до чого весело живеться,
Нічого ні їсти, ані пить,
Все, що на мені, давно вже рветься,
А нове нема за що купить.
А купон все більше нахабніє,
Так же само, як його творці,
І ніхто із слуг не червоніє –
От вони які в нас мудреці.
15.5.1988 р.

ПРО ЧЕСТЬ І СОВІСТЬ
Честь і совість не старіють,
І якщо в тобі були –
То живуть вони і діють
В голод, в кризу – будь-коли.
А як з честю розлучився,
Знать, її ти і не мав.
Просто, честю прикривався
Як у партію вступав.
8.6.1988 р.

ПРО ПОЕТА І ПОЕЗІЮ
Роди спочатку думку
І душу їй ти дай,
А потім вже у рими
І ритми одягай.
А то дивлюсь частенько,
Іде один костюм –
Без голови, при шляпі…
В якій ніяких дум.
2.6.1988 р.

СВОЯ ЛЮДИНА
Ну навіщо людям вчитись,
Нащо інститути?
Краще в партію вступай,
І гайда у люди.
Бо квиток, як перепустка,–
Мовила Ірина,–
Показав квиток партійний...
Й ти – своя людина!
6.6.1988 р.

СТУКАЧІ
Сьогодні чесні нас дивують,
Де тільки сили ті беруть?
Їх обдирають, їх гвалтують,
А ті однаково живуть.
І хоч таких не розуміють,
Скажи кому – то засміють,
І хоч ті в тундрі більш сивіють,
Та вірю, що й до нас прийдуть..
Нас стукачами не здивуєш,
У кожного свій шлях і путь,
Й хоч ті, як свині, ще жирують,
Але хіба ж вони живуть?
6.6.1988 р.

ВАЖКА ПРОФЕСІЯ
Всі спішать в нас стать міністром,
Зіркою, шахинею,
Головою, офіцером –
Й мало хто людиною.
12.12.1988 р.

ЩОБ З ТАКОЮ ПОКОХАТЬСЯ
– Щоб з такою покохаться,
Хто ж це зможе відказаться?! –
Буркнув весело Гаврило
І побіг в буфет по пиво.
12.12.1988 р.

В СОЧІ
Як на пляж приїхав в Сочі,
То розбіглись в мене очі.
Берег весь, мов квіточками,
Весь укритий жіночками.
Я дивлюсь на те багатство :
–Ну попав,– міркую,– в рабство.
І гукаю в простір: – Отче,
Ну якби ж я був молодший!
Це ж прийдеться і в суботи...
Ти поглянь, скільки роботи!
Скільки ж треба жить і жить,
Щоб її переробить?
Хоч за кожну цю дівицю
Я б покинув і столицю.
2.9.1988 р.

ЛЮБИВ ЗА ТАЛАНТ
Тебе любив я за талант,
Хоч не завжди так, як людину,
Бо ти і справді був гігант,
Але похожим на тварину.
9.9.1998 р.

ЩОБ ПІЗНАТЬ ЛЮДИНУ
Хочеш взнать людину–
Хто та – не питай,
А постій десь збоку
І понаглядай.
Як вона культурна –
Все те навиду –
І травить не стане
Всяку баланду.
Та уступить місце
Старшому завжди,
Допоможе мамі
Принести води.
Та смітить не стане
Де сама стоїть,
І, немов туземець –
Гуркать і свистіть.
Двері потримає
Тим, хто ззаду йде,
Старших не образить,
І не підведе.
Хто інтелігентний –
Той через грядки,
Як теля, не ходить
Прямо навпрошки.
Той не стане, учні,
На весь клас бубніть
І ходить по класу,