Втомлені гори

І дверми скрипіть.
Вихований учень
Хай би там будь-що,
Якщо дав він слово –
Стримає його.
8.10.1988 р.

НАЙКРАЩІ ДНІ
– Які дні найкращі в тебе?–
Запитали Нату.
– Ті найкращі, коли платять
У цеху зарплату.
1988 р.

ВЕЗУЧА
Йде по вулиці Аделя
І бубнить про себе: "де я?"
Де мене всю ніч носило?
Пригадати я не в силах.
Був Петро, Василь, Тодосій,
Хто роздяг? – не знаю й досі!
Добре, що подружка Тома
Привела мене додому.
І не випав в ніч ту сніг,
То б лишилася без ніг.
Тільки це вона сказала,
Як на білу ковдру впала.
Дід Мороз прилип очима
До віконця, де дівчина:
– Жаль, не встиг тебе догнать,
Взнала б ти, як всім давать...
10.10.1988 р.

"ВИПРАВИЛАСЬ"
Сварить майстер ученицю,
Що до хлопців ходить.
– Ану пиши покаянну,
Чи ждеш, поки родиш?
Написала та розписку
І клянеться: – Зроду
Я ніколи більш не піду
До того народу.
Прочитав розписку майстер,
І сказав тій "вроді":
– Хай-но ще до хлопців підеш –
Вижену, та й годі!
Замекала щось дівиця,
Мов коза до гнома:
– Хрест святий, до них не піду,
Ждатиму їх вдома!
10.10.1988 р.

ЧОМУ СОЛОНЕ МОРЕ?
– Чому у вас солоне море?–
Запитав Грицько в Оноре.
Відповів Грицьку Оноре:
– Бо всі пісять ходять в море.
Поки знайдеш туалет,
То зітреш пар п’ять штеблет.
Й стільки всі цідили в море,
Що і стало те солоне.
15.8.1988 р.

АБИ СПОДОБАТИСЬ
Не питай, коханий, чи тебе люблю,
Краще посміхайся ти мені в гаю,
І, аби сподобатись я могла тобі,
Ладна навіть роги начепить собі.
16.6. 1988 р.

КОЛИ КУРКА СПІВАЄ. .
Заспівала півнем
Курка із садка.
Мама погукала:
– Йди поглянь, яка?
Бо коли, як півень
Курочка співа,
То чекай невдовзі,
Що прийде біда.
Так воно і сталось…
Й щоб не буть біді
Курці відрубали
Голову тоді.
8.11.1988 р.

ЩОБ БУВ СОНЯЧНИЙ ДЕНЬ.
Як зранку мила посміхнеться,
То буде сонячним весь день,
Отож, кохані, посміхайтесь
І вас покине всіх мігрень.
4.6.1993 р.

ЛЮБИТЕЛЮ ПОГОВОРИТЬ
– Що мені робить з тобою,–
Перегукуюсь з Гамзою,–
Скільки ж будеш ти крутиться,
Як в садку мала синиця?
Посміхнувсь Гамза бровою:
– Шило, бачте, піді мною.
Що, скажіть, мені робить,
Як люблю поговорить?
8.11.1988 р.

ДЕ НОЧУЄ ВІТЕР?
– Де ночує вітер влітку?–
Запитали дітки Вітку.
Віта їм відповіла:
– Там, де степ і ковила.
1988 р.

НЕ ЛІНУЙТЕСЬ ПОСМІХАТИСЬ!
Не лінуйтесь посміхатись,
Не жалійте сміхоти,
Краще ніжить і кохатись,
Ніж немов віслюк, ревти.
1988 р.

ТУМАННИЙ ЛИСТОПАД
О, цей туманний листопад
Мені всю душу протаранив,
Але де дівсь мінорний лад,
Коли побачив я Оксану.
1988 р.

ЦВІТУТЬ КАШТАНИ
Цвітуть каштани, пахне м’ята,
Дрімають верби над вікном.
О, як хотів тебе пом’ти,
Та вийшов батько з батогом.
1988 р

БАТЬКІВСЬКА ХАТА
А ось і батьківська хатина –
Мого дитинства світла мить,
Де взнав я шпандера й лозину,
Якими вчили дурня жить.
12.6. 1988 р.

ЯКЩО В ДУШІ ПУСТИР...
Природа пустоти не терпить,
Не можеш сам – дай іншим вперти.
Ну а якщо в душі пустир,
То краще йди у монастир.
12.6.1988 р.

НЕБЕСНА КАРА
Немов на гору чорна хмара –
Журба на мене налягла,
І душить, мов небесна кара,
За те, що Грицю не дала.
17.10.1988 р.

СОНЯЧНІ ЗАЙЧИКИ
Люблю сидіть біля віконця,
Вдивлятись в далі голубі,
Де золоте проміння Сонця
Пускає зайчики тобі.
17.10.1988 р.

ЩОБ ЛЮДИ ПРИГОЩАЛИ
Хоч й гостинні ми занадто,
Та затям собі одне:
Хочеш, щоб тебе вгощали –