Источник: «Звитяга. Книжечка учасника табору. — 2002»
ГЕЙ-ГУ, ГЕЙ-ГА
Гей-гу, гей-га, таке то в нас життя.
Наплечники готові, прощай, моє дівча!
Сьогодні помандруєм. Не знаємо й самі,
Де завтра заночуєм, чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га, чорти ми лісові!
Прапор червоно-чорний — це наше все добро,
Червоне — це кохання, а чорне — пекла дно.
Усі дівчата знають пекельні барви ці,
Забути їх не можуть. Чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га! Чорти ми лісові!
А як прийдеться стати із зброєю в руках,
Маршалок поведе нас, замає гордо стяг!
І сипнемо сто тисяч у груди сатані,
Люциперові решту! Чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га! Чорти ми лісові!
Як впадеш в вовчу пастку, чи зловишся на дріт,
На всі питання ката давай один отвіт:
«Ми до ОУН належим, а батько наш Євген»,
І слава Україні полине ген-ген-ген!
Гей-гу, гей-га, полине ген-ген-ген!
ГЕЙ-ГУ, ГЕЙ-ГА
Гей-гу, гей-га, такая у нас жизнь.
Наплечники готовы, прощай, моя девчонка!
Сегодня отправимся. Не знаем и сами,
Где завтра заночуем, черти мы лесные!
Гей-гу, гей-га, черти мы лесные!
Знамя красно-черное — это наше все добро,
Красное — это любовь, а черное преисподней дно.
Все девчонки знают адские цвета эти,
Забыть их не могут. Черти мы лесные!
Гей-гу, гей-га! Черти мы лесные!
А как придется встать нам с оружием в руках,
Маршалок поведет нас, зареет гордо стяг!
И сыпнем сто тысяч в грудь сатане,
Люциферу остальное! Черти мы лесные!
Гей-гу, гей-га! Черти мы лесные!
Как упадешь в волчью западню, или поймаешься на проволоку,
На все вопросы палача давай один ответ:
«Мы к ОУН принадлежим, а батька наш Евгений»,
И слава Украине разнесется ген-ген-ген!
Гей-гу, гей-га, разнесется ген-ген-ген!
Источник: не указан
ПТАХА НА ЙМЕННЯ NACHTIGALL
Мандрував хтось краями та зіткнувсь із стіною,
Та й пробив головов так, що бризнула кров
В синє небо зірками.
Славно, їй-богу, ті зірки запалали,
І тоді мені батько сказали,
Щоб я вже збирався в дорогу.
Славна дорога пролягала лугами.
Я йшов і шукав хто був смерть,
А тепер кого братом назвали.
А він тихо стояв за моїми плечима.
Він спокійно стояв і дивився на мене
Скляними очима.
А за горою в гаю виднілася рідна стріха,
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,
Та в серці моєму лунко співав Nachtigall!
Дай мені руку; кличе славна дорога.
Ми підемо по ній у навколишній світ
Під проводом Бога.
Та той брат лиш стояв на суцвітті калини,
Його пальці судомно стискали
Тіло моєї дитини.
А за горою в гаю виднілася рідна стріха.
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,
Та серце моє ущент розривав Nachtigall!
ПТАХА ПО ИМЕНИ NACHTIGALL
Путешествовал кто-то по краю и натолкнулся на стену,
И пробил головой так, что брызнула кровь
В синее небо звездами.
Славно, ей-богу, эти звезды засияли,
И тогда мне отец сказал,
Чтобы я уже собирался в дорогу.
Славная дорога пролегла лугами.
Я шел и искал, кто был смерть,
А теперь кого братом назвали.
А он тихо стояв за моими плечами.
Он спокойно стоял и смотрел на меня
Стеклянными глазами.
А за горой в роще виднелась родная крыша,
Крыша тихо прятала оружейную сталь.
Я же по просьбе мамы шел с чистыми руками,
Но в сердце моем звонко пел Nachtigall!
Дай мне руку; зовет славная дорога.
Мы пойдем по ней в окружающий мир
Под предводительством Бога.
Но тот брат лишь стоял на соцветии калины,
Его пальцы в судороге сжимали
Тело моего ребенка.